Тривога, страх, невизначеність. І ще тисяча емоцій, яка зараз розхитує наші нервові системи, як землетрус.
Потреба безпеки – базова, але зараз безпечно не почувається майже ніхто.
Я не вмію стріляти. Не маю сильних м’язів. Навіть кров здати не можу, бо вага замала. Двічі пройшла курси домедичної допомоги, тому, мабуть, пригадаю, як зупиняти кровотечі чи перев’язати рану.
Але точно вмію слухати і бодай на градус зменшити тривогу. Маю добру пам’ять і можу пригадати тисячі ситуацій, коли Бог підсилював слабких і зупиняв самовпевнених сильних. Пригадаю Давида і Голіафа. Пригадаю Макавейських хлопців, які перемогли окупанта. Пригадаю Естер, яка врятувала свій народ. Юдиту, яка принесла в торбі голову Олоферна. Самотужки її перед тим відрубавши. І ця історія зі сторінок Біблії продовжується зараз на наших очах і пишеться нашими руками.
Зло виглядає сильним, нахабним, безкінечним. Але лише виглядає. Бог є сильнішим. Так, Він зараз не спуститься з неба з легіоном ангелів, але це Він дає силу нашим воїнам. Дає їм орлиний зір, аби влучали, куди потрібно. Дає їм гнів, який сильніший за страх, аби йти вперед, зупиняти зло, не підпускати нахаб до наших домівок. Це Він нагадує, що в нас є кошти на картах, які можна переслати на правильні рахунки. Це Він нагадує, що ми – не жертви, а чи не найвитриваліший народ у Європі, який стільки часу терпить божевільного сусіда і досі дає йому гідну відсіч. Може, це якраз фінальна битва?
Ми сильні.
Незламні.
Єдині. Навіть наші політики подорослішали і згуртувалися, забувши свої інтереси, згадавши народні.
Ми благословенні Богом і молитвами всіх тих, хто сьогодні має, окрім вогнепальної, іншу зброю – молитву, вправні руки для сіток, медичну та психологічну освіту, мудрість до втихомирення паніки, критичне мислення щодо фейків, стійку нервову систему і здатність захистити слабких та вразливих, де б не був.
Господи, Ти близько. Ти в кожному з нас борешся і перемагаєш зло. Ти бережеш нас. Не дай нам зламатися і здатися.
Пс 108:12-14: “Невже ти, Боже, нас відкинув, уже не вийдеш, Боже, з нашими військами? Пошли нам поміч проти супостата, бо марна людська підмога! З Богом учинимо ми подвиг, і він розтопче противників наших.”
Сестра Антонія Зоряна Шелепило
