«Посеред життя нас оточує смерть». Цим ранньосередньовічним григоріанським піснеспівом Католицька Церква розпочинає Великий піст. Цими словами вона засвідчує важливу істину нашого життя. Як би ми не намагалися уникнути смерті, викинути її за межі свого існування, видалити із граматики власного життя, ми завжди залишаємося смертними. Ці прояви смерті відчуваємо під час хвороби, у моменти вечірньої втоми, у миті душевного болю, у періоди страждань чи випробувань. Цей смертельний подих ми особливо відчуваємо перед обличчям війни. Постійна тривога, регулярний гул сирен, кадри руйнувань та статистика постраждалих, черги біженців та гуманітарної допомоги: посеред життя нас сьогодні оточує смерть.
Серед цих обставин війни ми сьогодні також розпочинаємо Великий піст. Період, який Церква встановила для нашої призадуми та навернення. Це благодатний час не для втрати чи відкинення, але для здобуття; не для цілковитого смутку, але для радості життя; не для злоби і ненависті, але для жертви і любові. Водночас це період, який провадить нас до Голгофи, до страстей і хресної смерті нашого Бога. Період, який насправді не завершується хрестом, гробом і смертю, але світанком Воскресіння. Сьогодні нам може здаватися, що все навколо оповиває темрява. Сьогодні нам важко побачити щось, окрім руїни, зранень, рік крові та сліз. Сьогодні ми з усією силою тримаємося над прірвою зневіри, злоби та ненависті. За що нам такий хрест, Господи?
Насправді, хрест на Голгофі змінив усе. Лише смерть нашого Спасителя на хресті дарувала нам життя. І це життя не завершується смертю, а триває вічно.
Сьогодні наша держава також переживає хресні страждання. Ми втягнуті у війну, яку не обирали; ми захищаємо найближчих ціною власного життя; ми терпимо руйнування власних домівок та ракетні обстріли в укриттях та бомбосховищах; ми ховаємо вже 38 убитих дітей. Чи цей хрест ми здатні винести на Голгофу? Чи не став наш хрест позбавлений Спасителя?
Страждання і смерть на хресті нашого Спасителя стали жертвою за кожного із нас. На Голгофі було розп’ято не лише Ісуса, але й усе зло та гріх, який Він добровільно взяв на себе. На цьому хресті є сьогоднішня війна з усіма її руйнівними наслідками та небаченим злом. Тому, якщо правдивим є твердження, що посеред життя нас оточує смерть, то хрест відкрив нам нову перспективу: посеред смерті нас оточує життя.
Київський охматдит. Бомбосховище. Коли над Києвом пролітають штурмовики і винищувачі, ракетні вибухи руйнують усе, чого досягають, на підступах до міста тривають бої не на життя, а на смерть, лікарі із акушерами приймають на свої руки маленьке, беззахисне життя. У київському охматдиті, у надрах землі, у напівтемряві чути плач, із яким розпочинається новий світанок. І це – початок нового життя посеред смерті. Це – світанок Воскресіння.
Отець Іван ВИХОР (натхненно проповіддю єпископа Бертрама Майєра у Попельну середу, 2 березня 2022 року у м. Аугсбург (Німеччина)
