“Нехай твоєю єдиною турботою буде любов до Бога і щораз більше зростання в чеснотах, святій любові, яка є є “зв’язком досконалості” ( Кол. 3, 14 ) християнської.
У всіх життєвих подіях старайся бачити і пізнавати Божу волю, обожнювати й благословляти її. Особливо, коли матимеш виконувати важкі діла, не старайся звільнитися від них. Тоді ще більше намагайся скеровувати свої думки до Небесного Отця, промовляючи до Нього: “Як моє життя, так і моя смерть – у Твоїх руках! Вчини так, як уважаєш за краще.
“Коли переживаєш духовні страждання, молись: “Господи, Боже мого серця, Ти сам знаєш і читаєш те, що скривається в глибині серця Твого створіння. Ти сам знаєш про всі мої клопоти, Ти сам знаєш, якими є мої муки, котрі виникають зі страху, щоб не втратити Тебе, не образити, які виникають з переживань, що не люблю Тебе так, як Ти на це заслуговуєш. Ти знаєш, що я так цього прагну і визнаю своїм обов’язком! Перед Тобою все є явним, і Ти знаєш майбутнє. Якщо визнаєш, що для Твоєї хвали і для мого спасіння буде краще залишатися мені в такому стані, тоді я не хочу бути вільним від нього (муки). Дай мені лише, щоб я міг боротися й отримати нагороду для ревних душ.”
Ep. II, ss 369 – 370. Corrispondenza con la nobildonna Raffaelina Cerase ( 1914 – 1915 )
