Коментар на Євангеліє дня.
Йо. 35 зач. 9, 39 – 10, 9. (текст див. нижче)
Суперечки Ісуса із вчителями Закону важливі передовсім для нас, священників, єпископів, богословів, осіб, які «професійно займаються» Богом. Теологічні знання інколи є зоною ризику. Вони можуть провадити до релігійного цинізму, зроджувати зверхність, відчуття вищості, самовпевненості. Істина Христового слова відкривається не так через аргументи розуму, як через простоту серця. Знання можуть паралізувати основні сферу духу, ставати на перешкоді до пізнання Христа.
«Почули те деякі з фарисеїв, що були при ньому, і кажуть йому:
– Невже й ми сліпі?»
Позиція заскорузлих фарисеїв щодо сліпого, якого зцілив Ісус справді вражає. Вони вперто відстоюють свої принципи всупереч очевидності свідчень того, що зцілився. Те, що вони помиляються – ще пів біди: що гірше вони вибудували навколо себе таку систему, всередині якої вони самі ніколи не зможуть усвідомити власну неправоту. Одна справа — щира помилка, яка не позбавляє людини шансу виправитися, інша — конструювання закритого світу, запечатаної кімнати без вікон і дверей, де немає світла, свіжого повітря, немає доступу Божому Духові.
«Я прийшов на цей світ на суд: щоб ті, що не бачать, бачили, і ті, що бачать, сліпими стали».
Слово суд (грец. «κρίμα») тут слід розуміти не у сенсі юридичного провадження. Мова йде радше про наслідки того, як ми відгукуємося на почуту благовість Христа. Те, що відбувається з нами, коли ми чуємо Євангеліє. І тут різниця між людьми є справді величезна.
В кінці Ісус протиставляє пихатим вчителям Закону благородний образ Доброго Пастиря. Це впізнаване поняття, взяте з сільськогосподарської культури Палестини, пастух, який «знає своїх овець по імені». Ознаки таких людей були добре відомі і зрозумілі слухачам Ісусової проповіді. Єдиним справжнім добрим Пастирем є Ісус. Він є завжди поруч своїх овець, дарує їм своє тепло, увагу і піклування. Його вівці розуміють і слухають його. Це досконала ікона будь-якої релігійної сфери, у тому числі Церкви, у якій командо-адміністративні методи, не мають права замінити батьківське тепло взаємин, довіру, простоту і відкритість.
- Сказав Господь юдеям, які до нього прийшли:
– Я прийшов у цей світ на суд: щоб ті, що не бачать, бачили, і ті, що бачать, сліпими стали. - Почули те деякі з фарисеїв, що були при ньому, і кажуть йому:
– Невже й ми сліпі?
Ісус їм сказав:
– Якби ви були сліпими, гріха б не мали; але тому що кажете: ми бачимо – гріх ваш зостається. - Істинно, істинно кажу вам: хто входить в овечу кошару не ворітьми, а влізає деінде, той – злодій і розбійник. 2. Хто ж увіходить ворітьми, той – пастир овець. 3. Йому воротар відчиняє, і вівці слухаються його голосу, і він кличе своїх овець по імени й виводить їх. 4. Коли виведе свої вівці, іде поперед них, і вівці йдуть слідом за ним, бо знають його голос. 5. За чужим вони не підуть, втечуть від нього, бо не знають голосу чужих.
- Сказав їм Ісус цю притчу, та вони не зрозуміли, що він казав їм.
- Тому Ісус іще раз промовив до них:
– Істинно, істинно кажу вам: я – для овець ворота. 8. Усі, скільки б їх не було прийшло передо мною, – злодії і розбійники, і вівці не слухали їх. 9. Я – ворота. Хто ввійде через мене, спасеться. Він увійде, вийде і найде пасовисько.
Автор о. Лука Михайлович
