Що ж сказати про це? Якщо Бог за нас, то хто проти нас? Той, Який Сина Свого не пощадив, а видав Його за всіх нас, як з Ним не дарує і нам всього?… Хто відлучить нас від любови Божої: скорбота, чи утиски, чи гоніння, чи голод, чи нагота, або небезпека, чи меч?… Але все це переборюємо силою Того, Хто полюбив нас. Бо я певний, що ні смерть, ні життя, ні ангели, ні початки, ні сили, ні теперішнє, ні майбутнє, ні висота, ні глибина, ані інше яке створіння не зможе відлучити нас від любови Божої, що в Христі Ісусі, Господі нашому» (Рим. 8:31-39).
Який крик із Павлового серця! Яке стремління до Бога! Він вкладає в нього увесь свій дар, усю свою віру, свою надію. Він будь-якою ціною хоче переконати римлян приєднатися до нього. Це палке слово, яке виходить з-під його пера. Це світло, що світить нам сьогодні.
Якщо ми добре над цим розміркуємо, то чи може бути щось більш правдиве: якщо Бог є з нами, то кого чи чого ми можемо боятися? Як нагадує апостол Павло, Бог видав на смерть власного Сина, Свого Сина единородного, щоб нас спасти. Чи той, хто вповні віддав Свою любов, не зробить усе, щоб захистити нас, заопікуватися нами? «Як з Ним не дарує і нам всього?» Усього того доброго, красивого, чого ми прагнемо для себе і для своїх близьких? Безперечно, Павло має рацію: якщо ми справді віримо у любов Бога й Ісуса до нас, то не повинні ні про що тривожитися. Справді, ні про що. Жодна ситуація, жодна подія, що відбувається навколо нас, не є здатна сама по собі віддалити нас від Бога, відірвати нас від Христа.
Втім наш щоденний досвід, мабуть, нерідко підказує протилежне. Як часто у нас складається враження, що ми безнадійно далекі від Бога, а Він від нас. Та правда полягає у тому, що Він постійно перебуває поруч із нами. Це ми Його не бачимо, засліплені маревом цього світу або сутінками наших гріхів. А Він є поряд, вірний, навічно.
Коли б навіть якісь життєві обставини змусили нас забути про Нього, на короткий час чи надовго, на найменший акт віри, на перший поклик ми одразу зустрінемо Його біля себе. Ми ніколи не втратимо Його любові. Для нас це неможливо, навіть якщо, всупереч здоровому глузду, ми цього захочемо. Як би ми не зраджували, як би не відступали, як би не губилися, Його любов залишиться непорушною, такою ж сильною, як і на початках. Він «багатий на милосердя» Отець, який терпляче, ревно чекає повернення Своїх блудних синів.
У цьому полягає наша надія! Безперечно, ми знеохочуємося, губимося, про багато що тривожимося… Але сьогодні повернімося до найголовнішого: Бог, наш Творець, любить нас нескінченно, всеохоплююче, назавжди. Ось де правда: жодна подія, жодна істота, жива чи мертва, видима чи невидима, ні наше минуле, хай яким складним воно було, ні наше майбутнє, хай яким непевним здається, жоден супротивник душі і тіла, навіть якщо Він колись чи тепер змушує нас страждати, порушує наш спокій, зводить нас на манівці – ніщо, навіть наші найгірші провини, не зможе відлучити від Божої любові, об’явленої, прославленої у Його Синові Ісусі Христі, нашому єдиному Господі і Спасителеві.
