Віднайти себе у Божих мріях

Читай також

  • Чи можна з позиції Церкви вважати тих, хто загинув за Україну, новомучениками?
  • Школа міжконфесійного діалогу «Зцілення ран війни: спільне завдання українських Церков»
  • У пошуках крихти надії
        • Віднайти себе у Божих мріях

          Галилейське море у часи Ісуса Христа було справжнім місцем зустрічей. Тут постійно тривала риболовля, а тому було безліч риболовів та тих, хто бажав придбати риби. Тут постійно витав запах риби та гул торгівлі. Водночас це було місце ділення новинами із життя людей та держави, місце диспутів про ціну та якість риби, місце суперечок про погляди на суспільно значущі події. Узбережжя Галилейського моря було не просто ринком, але справжнім життєвим простором тогочасного суспільства. Ба більше, часто саме тут життя людей змінювалося цілковито.

          Покликання слідувати

          Сьогодні ми чуємо про вхід Ісуса Христа у цей життєвий простір. На перший погляд, Ісус нічим не вирізнявся від навколишніх людей. Могло здатися, що він прийшов придбати їжі чи дізнатися останні новини, поспілкуватися із людьми чи насолодитися красою водойми. Однак, його слова та дії свідчили про його незвичайність. Своїм покликом і запрошенням він цілковито змінює життя людей. Своїм словом Він творить нове життя.

          Прогулюючись узбережжям, Ісус звертає свою увагу на риболовів. Він приходить на місце їхньої праці, спостерігає за їхньою роботою, обирає деяких із них і кличе слідувати за ним. Ба більше, для цього запрошення Він використовує зрозумілу їм термінологію про ловитву риби. Ісус кличе їх стати «рибалками людей». Це не були такі прості та легкі для сприйняття слова, як нам може видатися сьогодні. Адже відповідь на поклик Ісуса вимагала покинути свої сіті, свого батька, свій заробіток, а навіть усе своє попереднє життя. Господь обирає Андрія, Петра, Якова та Йоана і кличе їх до життя нового.

          Покликання творити

          Насправді ж, ця історія покликання апостолів не лише про них. Адже у певний момент нашого життя Христос також звернувся і до нас. Прийнявши Його запрошення у Святому Таїнстві Хрещення, ми розпочали спільну життєву мандрівку із Ним. Христос обрав кожного із нас особисто, запросив до відносин дружби, щоб ми були близько Нього, щоб ми були Його. Чи свідомі ми цього величного Божого обрання?

          Цей свій вибір на користь кожного із нас Він творить і сьогодні, запрошуючи нас бути світлом для світу серед темряви зла і страждань, бути сіллю землі серед несмаку фальші і несправжності, бути обличчям Божої любові серед тих, хто цієї любові досі не відчув та усім серцем її прагне, бути «рибалками людей».

          Покликання бути

          За словами письменника і богослова Федеріка Бюхнера, «покликання – це місце, яке для вас обрав Бог, це точка, у якій перетинаються ваше найсильніше задоволення і найбільша потреба світу». Господь мріє про щастя і добро кожного із нас. Ця Божа мрія про нас і називається покликанням. Саме тому, щоб почувати себе щасливими та реалізованими, так важливо віднайти себе у Божих мріях. Так важливо не боятися ризикнути покинути усе другорядне заради цінного, усе неважливе – заради справжнього, усе тимчасове – заради вічного.

          Прийнявши унікальне Боже покликання у своєму житті, ти і я стаємо частиною історії спасіння. Своїм служінням, своїми добрими вчинками та ділами милосердя ми творимо Царство Боже вже тут «посеред нас». Саме сьогодні. Саме тут і тепер. У ці нелегкі часи воєнного лихоліття, коли у нашу душу постійно підкрадається розчарування у собі та сумніви щодо Божої присутності, ми продовжуємо довіряти, любити і творити.

          Господь не кличе нас сьогодні бути Папою Франциском, Володимиром Зеленський чи Сергієм Притулою. Вони прийняли своє запрошення від Бога. Він кличе нас розпізнати власне унікальне покликання у тому місці, де Він нас поставив. Бути добрим татом для своїх дітей, бути турботливою дружиною для своєї сім’ї, бути хорошим приятелем для своїх друзів чи відкликнутися на потреби сусіда чи потребуючого – це також здійснення Божого поклику. Лише відкритість на цей Божий поклик наповнить нас радістю та спокоєм. Адже саме нашими руками сьогодні послуговується Господь, щоб нести мир, щоб навертати зачерствілі серця, щоб витирати сльози скорботним, щоб будувати Своє царство любові та милосердя.

          «Бути рибалками людей» – це не про заробіток, а про ближнього.

          «Бути рибалками людей» – це не про сіті, а про справжні стосунки.

          «Бути рибалками людей» – це не про себе, але заради інших.

          Отець Іван ВИХОР

          Читай також

        • Чи можна з позиції Церкви вважати тих, хто загинув за Україну, новомучениками?
        • Школа міжконфесійного діалогу «Зцілення ран війни: спільне завдання українських Церков»
        • У пошуках крихти надії
          • Оціни

            How useful was this post?

            Click on a star to rate it!

            Average rating 0 / 5. Vote count: 0

            No votes so far! Be the first to rate this post.