“Жаль мені цих людей, бо ось уже три дні, як вони зо мною, і не мають що їсти” (Мт. 15, 32-39)
Чудо семи хлібів – черговий доказ того, що Богові не байдужі жодні наші труднощі, проблеми. Христос завжди дбає про добро нашого тіла й душі. Одного разу люди перебували три дні разом зі Спасителем. Вони настільки захопилися Його наукою, що забули про їжу, не відчували голоду. І що давало їм стільки сили – це любов Христа. Ісус не тільки передавав людям побожну інформацію, а говорив від серця – дарував Свою любов. Доказом такої любові стало чудесне розмноження семи хлібів і риб.
Напевно, ми неодноразово пересвідчувалися, що коли старалися говорити людям про Бога, наше слово не доходило до співрозмовника, не промовляло, не падало в його серце, не проростало в ньому. Чому так часто є?
Це Євангеліє є добрим прикладом турботи Ісуса: люди були настільки захоплені тим, що говорив Ісус Христос, що не спостерегли, як цілих три дні нічого не їли. Вони так перейнялися Ісусом Христом, Божим словом, що не думали про земне, про харчування. Це добрий і важливий приклад для нас, бо коли говоримо про Бога не просто слова, а передаємо свій особистий досвід пізнання Ісуса, який ми здобули і яким ділимося, то можна сказати, що ділимося самим Богом. Саме тоді людей це зворушує і до них промовляє. Люди відразу відчувають, чи хтось говорить це від серця, чи з книжки, бо має добру пам’ять і ті чи інші речі може цитувати, десь прочитав це і переповідає. Чи ж сам це відчув і пережив.
Коли ми Божу правду пережили й пізнали самі, то маємо власний досвід Бога і можемо його передати іншим. Тоді слово притягує, захоплює людей. Бо даруємо їм не лише побожні слова, а любов Ісуса. Коли ж ми цього досвіду Бога не маємо, то стаємо немовби пропагандистами, працівниками побожної реклами. А якщо справді маємо досвід Бога, то хоч не будемо говорити красномовно, все одно будемо передавати цей досвід людям. Любов притягує будь-яку людину, відкриває її серце і насичує добром.
