“Хто витерпить до останку, той спасеться” (Мт. 24, 13-28).
Одну зі Своїх наук Ісус розпочав словами: „Хто витерпить до останку, той спасеться”. Вони важливі й актуальні у всі часи. Поки триває життя на землі, доти в людей є бажання добра, відбувається боротьба з перешкодами у здобуванні його: труднощами, війнами, фальшивими науками, єресями, які сьогодні називаємо пропагандою, фейками.
Кожна людина на будь-якому континенті чи у будь-який час свідомо чи несвідомо шукає доброї долі, шукає Бога. Саме тому й розвинулося так багато релігій. Але дві тисячі років тому сталася революційна подія: уже не людина шукала Бога, а сам Господь прийшов до людини. Ісус залишився присутнім у своїй Церкві. Важливим завданням Церкви було берегти саме цю правду про Бога, цю Добру Новину. Ми бачимо, що впродовж історії в Церкві завжди поставали різні перешкоди – єресі, різні рухи, які старалися звести вірних з цієї дороги правди, яку об’явив нам Христос.
Щоб спортсмен отримав нагороду, має першим прибути до фінішу. Аби хворий став здоровим, повинен прийняти весь курс лікування. Отож, щоб осягнути якесь особисте чи спільне добро, наприклад незалежність держави, необхідно пройти визначений шлях, подолати певні труднощі, перешкоди, тобто впевнено й витривало йти до визначеної мети.
Тим самим здійснити науку Христа: Хто витерпить до останку, той спасеться. Ці слова повинні бути постійним девізом кожної свідомої людини, свідомого християнина. Кожне добро потребує часу і зусиль. Хто їх вкладає, той отримує бажане добро.
Тривалою працею, молитвою, частою Сповіддю і Причастям маємо засвідчити віру у всемогутність Бога та надію на Нього. Хто шукає щастя з Ісусом, той разом із Ним перейде через усі труднощі й осягне вибрану мету. У цьому допоможуть нам слова апостола Івана: Бо все, що народжується від Бога, перемагає світ. Ось перемога, що перемогла світ: віра наша. А хто перемагає світ, як не той, хто вірує, що Ісус – Син Божий.
Тому завдання і покликання кожного з нас – пізнавати правду про Бога, знати, в кого і в що я вірую, виразно бачити мету життя аби вміти передати це іншим. Тому для кожного з нас важливо повсякчас більше й глибше здобувати знання про Бога. Скільки б разів ми не читали Євангеліє, нам завжди відкривається щось нове, скільки б разів ми не чули проповідей, нам глибше відкриваються християнські істини, скільки б разів ми не читали ті чи інші релігійні чи богословські книги, ми знов і знов все більше пізнаємо для себе правду Божого об’явлення та любові. Тому стараймося впродовж свого життя пізнавати правду про Бога, щоб завжди стояти на сторожі Христової віри. А віра завжди здобуває потрібне добро.
