“Учителю добрий! Що доброго маю чинити, щоб мати життя вічне?” (Мт 19, 16-26).
Людське життя наповнене різними завданнями, які заспокоюють наші потреби. Під час виконання завдань виникають запитання, на які шукаємо відповіді, витрачаємо час і зусилля на них. Джерелами допомоги для нас є власні знання і життєвий досвід, література, поради людей. Однак ці середники не дають відповіді на всі питання. Тож кінцевим джерелом допомоги для нас є Бог.
У Євангелії читаємо, що один юнак дбав про своє життя, а зокрема про життя вічне. Але не був повністю впевнений у тому, що робив. Тож звернувся до Ісуса за порадою: „Учителю добрий! Що доброго маю чинити, щоб мати життя вічне?” Він турбувався про найважливіше – життя вічне. Ісус у відповідь порадив йому виконувати заповіді та поділитися майном із ближніми. Таким чином проявити віру та любов до Бога, які є основою спасіння.
Якщо віруємо й любимо Бога, то в Нього також повинні шукати допомоги для тіла й душі. Маємо пам’ятати слова Ісуса: „Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені і я облегшу вас” (Мт 11,28). Правдива віра не звертається за порадою до світу чи противників віри: забобонів, ворожок, оберегів. Сьогодні популярними є різного роду обереги: ляльки, червона нитка, підкови щастя тощо. Червона нитка у Старому Завіті була символом поклоніння поганському Божкові Ваалу. А християнин не може служити двом богам: Богові й мамоні. Через ставлення до таких речей можемо легко перевірити правдивість своєї віри. Вірою визнаємо, що Бог є всемогутній, а тим самим сильнішим за всякі речі. Тож для віруючої людини відпадає потреба шукати якісь додаткові засоби захисту, крім Бога. Тільки Ісус Христос може захистити нас від джерела зла – злого духа і всіх його впливів на нас. Лише Христос знає добро і зло, тому саме Він може допомогти нам уникати всякого зла й вибирати добро, щасливу дорогу у житті.
Одна бабуся опинилася у великій матеріальній скруті. Вона благала Бога про допомогу. Вечором із надією на Бога заснула і в сні почула голос: „Вранці ти маєш вийти на вулицю і в першого перехожого попросити допомоги”.
Зранку бабуся вийшла на вулицю і попросила молодого чоловіка допомогти їй.
Але той сказав: – Ах бабусю, ваш Бог помилився. Я ж студент і сам нічого не маю.
– Ні, молодий чоловіче, Бог не може помилитися, ви таки мусите мені допомогти!, – наполягала бабуся.
Студент вивернув усі кишені, щоб довести бабусі, що вони таки порожні. І, нараз, з останньої кишені випала срібна монета. Де вона там взялася? Він і сам цього не знав. Хлопець злякався від несподіванки і віддаючи монету сказав:
– Так, бабусю, ваш Бог не обманув вас; значить, Він є правдивим Богом, і дав їй монету.
А як ми поводимося в житті? Чи готові ми так довіритись Богові, як та бабуся? Бо ж написано, що „віруючий в Нього не буде посоромлений”.
Коли потребуємо Божої допомоги та опіки, покладаймо надію на Ісуса, довіряймо Йому своє життя і всі справи через молитву, Літургію, Святі Тайни, хрест та ікони. Він дасть силу йти дорогою Божих заповідей, яка запевнить нам добро і захист від зла. У відповідь Христос проявить вірність своїм словам: „Все можливе тому, хто вірує” (Мк 9,23), „І оце перемога, яка перемогла світ: віра ваша. А хто перемагає світ, як не той, хто вірує, що Ісус – Син Божий?” (1 Ів 5, 4-5). Амінь.
