~
Я дуже люблю оці слова Ісуса: «Ідіть, відпочиньте».
Бо інколи виникає таке враження, що християни не мали б відпочивати, доки є якась невиконана робота чи хтось, хто потребує допомоги.
Треба впасти з ніг, але всім помогти. Чи знайомо вам таке?
•
Одного разу в селі на Хмельниччині я запитала людей (там були діти і старші особи), чим вони люблять займатися. І діти, і старші відповідали подібно: «рубати дрова», «все, що потрібно зробити по дому», «годувати худобу»… Ці люди не думали про те, що можна тратити свій час на щось, що не є роботою. І мені стало сумно…
•
Я виросла в сім’ї трудоголіків.
Моя бабця жила з таким девізом: «шкода часу».
Доки не злягла від хвороби, доти не переставала поратися.
•
Я лише недавно навчилася відпочивати без почуття вини, що витрачаю час. Але час для нічогонероблення – це дорогоцінний час.
Бог сьомого дня теж нічого не робив.
Лише дивився на результати праці, тішився і думав, як воно все буде.
І нам дав заповідь відпочивати і святкувати.
Бо лиш у тиші і спокої можна побачити, куди рухатися далі і подякувати за пройдений шлях.
Він сам освятив відпочинок!
•
Господи, зупиняй мене, коли мене стає забагато.
Пригадуй мені, що світ без мене не завалиться.
Тримай мене за руку, коли я не можу сидіти на місці.
І навчи споглядати все так, як Ти сьомого дня…
~
НОМ Мр 6,30-31: «Апостоли ж зійшлися до Ісуса й розповіли йому про все, що робили й чого навчали. Він їм і каже: «Ідіть самі одні осторонь, десь насамоту, та й відпочиньте трохи.» Бо тих, що приходили й відходили, так було багато, що вони не мали часу навіть щось перекусити.»
14 тиждень по ЗСД, четвер Мр 6,30-45
