“В той час, як Ісус вийшов із човна, пізнали його люди землі Генезаретської” (Мр 6, 54 – 7, 8).
Євангелист Марко розповідає про початок діяльності Ісуса. Вже за перший рік місійної діяльності Христос здобув велику пошану, визнання у людей. Це були результати Його щирості та простоти, завдяки яким Господь знаходив контакт з усіма людьми. Тож люди різних місцевостей швидко пізнавали Ісуса й спішили по допомогу: отримати оздоровлення, звільнення від злих духів, щоб Він воскресив померлих.
Доброта, любов і милосердя Христа допомагали людям швидко пізнавати в Ньому Божого Сина, зроджували в їхніх серцях віру та довіру до Нього. Багато народу приходило до Господа, щоб збагатитися Його правдою і мудрістю, запевнити собі спасіння.
Коли перенесемо це на наші часи, чи побачимо щось подібне? Сьогодні люди десятки років є охрещені й беруть участь у Богослужіннях, але чи зустрічаються там з Ісусом? А якщо зустрічаються, чи особисто пізнають Бога, зміцнюють зв’язок віри, любові та довіри з Ним? Чи після кожної такої зустрічі живуть щораз більшою надією на Христа?
Люди часів Ісуса почули декілька Його наук, побачили кілька чудес і вже в них була віра в Бога. Народ серцем слухав слова Спасителя і приносив плоди довіри: зверталися до Нього в різних потребах. Ми за своє життя чуємо сотні проповідей, багато раз користаємо зі Святих Тайн, а які плоди це приносить? Чимало осіб вважають себе віруючими, а в найменших труднощах проявляють незадоволення, нарікають на життя, сумніваються у всемогутності Бога, є непостійними в молитві та надії на Господа. Швидше шукають помочі у світі, ніж у Христа. Бо не бачать, не шукають Ісуса у щоденному житті.
Слова цього Євангелія – це черговий екзамен нашої побожності, віри та її плодів. Ісус допомагав людям завдяки їхній вірі, яку вони мали через відкритість і простоту серця. Ми також хочемо мати плоди віри та побожності. Для цього маємо часто зустрічатися з Христом, щоб особисто пізнавати Його. До Ісуса приходило багато людей, але тільки частина пізнавала в Ньому Божого Сина. Чому? Бо шукали й знаходили правду. Так і ми повинні слухати слова Христа серцем і жити Божою правдою. Так пізнаємо любов і всемогутність Бога. Тоді будемо довіряти Йому, бо побачимо присутність Ісуса в житті. Лише в Христа – джерела добра будемо шукати поміч і опіку.
