Господь ставить кожного з нас, зі своєї великої любови і через своє Провидіння, в ті чи інші моменти, на те чи інше місце служіння. Це дуже важливо: пам’ятати, що місце, де Господь мене поставив на цьому етапі мого життя, — найкраще місце для служіння іншим і для мого освячення. Саме на цьому місці й у цю мить мого життя Бог хоче мене спасати.
З іншого боку, може так статись, що Господь хоче мене покликати на інше місце служіння, як свого часу промовив до Марії через ангела Гавриїла, на що вона відповіла: «Ось я, Господня слугиня: нехай зо мною станеться по твоєму слову!» (Лк. 1, 38). У таких обставинах варто поставити собі кілька запитань і в молитві застановитися над ними.
Насамперед: чи ми дійсно довіряємо Господеві, що Він керує нашим життям і що без Його волі не впаде жодна волосинка з нашої голови? Адже все, що Він допускає в нашому житті, діється з Його любови до кожного з нас. Чи ми справді повсякчас і кожної миті шукаємо, як і де слід послужити Господеві та віддатись у руки Божі? Чи ми радше шукаємо, як би десь комфортно собі влаштуватись і не готові у певний момент іти цілковито служити Богові деінде?
