Наше духовне звільнення і справжній шлях віри розпочинається зі свідомого зречення від еґоїзму. Ця сила – прямий антипод любові. Своєрідний культ, неофіційна «релігія» поклоніння EGO. Що більше ми живемо у полоні еґоїзму, то менше здатні любити.
В суті наше серце немає тоді чим жити, животіє на декілька відсотків або й зовсім мертве. Звідси людина постійно у пошуку зовнішніх вражень, емоцій, пережиттів і свято переконана, що вона шукає себе. І це в певному сенсі виправдано, бо серце треба ж чимось заповнити.
Будь-який важливий внутрішній процес розпочинається з усвідомленого вибору. Коли я кажу: «Боже, бажаю жити з тобою і відмовляюся від того, щоби бути богом для себе і для інших». Якщо ми усвідомлено цього захочемо у якийсь момент життя, то потрібно відважитися зійти з уявних п’ядесталів і покірно запросити Христа на те місце, яким до цього часу володіли егоїстичні наміри. Це стане поворотним моментом у житті нашого серця, яке уже незабаром буде неймовірно вдячне нашій волі за це чудове рішення.
