Не може називати себе християнином той, хто не навчився бути людиною

Читай також

  • Хто з нас крутіший?
  • Ілля, Іван та Месія
  • Тримай свій хрест міцніше!
        • Не може називати себе християнином той, хто не навчився бути людиною

          Більша частина людей у Церкві – жінки.
          Більша частина святих у церковному календарі – чоловіки.
          Чому?

          Вчора під моїм дописом про життя в монастирі один рандомний чоловік написав, що “допис ні про що”, інший – “гріх монахині тримати в руках смартфон”.

          Сьогодні моя подруга, докторка біблійного богослов’я, написала допис про те, що варто змінити текст молитви над жінкою, яка народила дитину, де є слова “її очисти від скверни”, тобто пора перестати сприймати жінку як нечисту. Там їй написали двоє священиків, щоб вона займалася біблістикою і не лізла в літургіку, а її прохання – то брак поваги до Церкви і завдає великої шкоди євангелізації.

          Якщо закрити жінкам у Церкві рот, то що тоді залишиться? Якщо отак щоразу показувати нам, жінкам Церкви, що наше місце десь там в їхніх ногах, то діла не буде. Бо Церква – це ми. Це 1% священників і 99% мирян. І ми маємо голос, своє місце і свою роль у Тілі Христовому.

          Тут мені згадалася старозавітня Юдита, яка зібрала всіх поважних чоловіків міста, які хотіли по-своєму трактувати Божу волю і вичитала від а до я:

          Юд 8:14: “Коли ви не можете вивідати глибини людського серця і розібрати думок його ума, то як же вам зглибити Бога, який створив усе, як спізнати його розум, як збагнути його задуми? Ніяким робом, брати! Не гнівіть Господа, Бога вашого.”

          Я вдячна усім чоловікам, а особливо священникам, які мають повагу до жінок, дбають про їхню безпеку, дають їм простір для розвитку і вміють слухати, чути і цінувати. Маю дуже багато доброго досвіду дружби і співпраці з такими особами. Але є і досить таких, які тебе принизять лише за те, що ти – жінка, і не сприймаєш їхніх слів як аксіоми. Не важливо, скільки в тебе дипломів і вчених ступенів, твоє діло – мовчати.

          Досі пам’ятаю, як один отець після моєї розповіді про досвід травматичної сповіді попросив у мене пробачення від імені всіх священників, котрі мене зранили. Одне речення, сказане щиро, зцілило у мені дуже багато ран.

          Чому ж так складно просто бути людяними?
          Хіба ви не знаєте, що щаслива і реалізована жінка може перевертати гори?

          Не може називати себе християнином той, хто не навчився бути людиною.

          Фото з 23.02.2022 р. Проща монашества у Запоріжжі.

          Сестра Антонія Шелепило

          Читай також

        • Хто з нас крутіший?
        • Ілля, Іван та Месія
        • Тримай свій хрест міцніше!
          • Оціни

            [ratemypost]