Воскрес. І далі що? Завершилася Пасха, прийшли будні. Всі повернулися туди, де були ще пару тижнів назад. За рік він знов воскресне, і через рік – знову. І далі що? Як жити воскресіння у буденності?
Моїм улюбленим євангелієм, яке розповідає історію зустрічі з воскреслим є розповідь про двох засмучених та розчарованих чоловіків, які йдуть пішки з міста, де все сталося. Долають кілометри, розмовляють споневірено про події останніх днів, не знаючи, що їх чекає в майбутньому. Їхній світ у певному сенсі перевернувся вверх дном. Розчаровані та перелякані, бо не отримали того, чого сподівалися. І тут приходить Він. Не там де вони на Нього чекали. Не тоді, коли вони цього хотіли. Не через магічні та сакральні жести чи слова, як їх навчили з дитинства.
Приходить, щоби йти разом, щоби почути та вислухати, щоби пояснити та підтримати, але передовсім, щоби сісти з ними ввечері у Богом забутому місці та розділити з ними шматок хліба. Бог приходить завжди тоді, коли палає серце. А отже слухай своє серце. Бо якщо воно не палає, значить Його там немає. І дає себе пізнати у простих речах, безпосередньо, у буденних питаннях та розмовах, за столом у шматку поламаного хліба.
Тор Сан Лоренцо, 23.04.2023
