#НазустрічРіздвуХристовому. День 1. 15 листопада. Назустріч Богові, який надходить

Читай також

  • «Усмішка української молоді є надією вашого народу», – брати Taize Блаженнішому Святославу
  • Презентація книги сестри Антонії Шелепило «Плани на завтра. Старий Завіт: Нові лінзи для Божого Слова»
  • Знову з’явилася можливість пройти курс «Документи Католицької Церкви про шлюб та сім’ю»
        • #НазустрічРіздвуХристовому. День 1. 15 листопада. Назустріч Богові, який надходить

          Сьогодні розпочинаємо спільну мандрівку назустріч Христовому Різдву. Ця мандрівка охоплює період 40-денного посту, який ще традиційно називаємо «пилипівкою», оскільки розпочинається наступного дня після літургійного спомину св. апостола Филипа.

          Симеон Солунський так пише про цей благословенний час різдвяного посту: «Цей 40-денний піст є подібний до посту Мойсея, що постив 40 днів і ночей та прийняв таблиці Божих Заповідей. Постімося і ми 40 днів і приймемо живе Слово Боже, воплочене від Діви, і причастимося Його Тіла».

          Запрошення до посту – це запрошення піти на самоту із нашим Господом. Віддалитися від буденних справ, щоб за зачиненими дверима власної кімнати серця (див. Мт. 6, 6) у молитві та спокої роздумувати над Божим словом і спілкуватися із Тим, який «бачить таємне». Тож вирушаймо назустріч Богові, а вифлеємська зоря нехай провадить нас, як мудреців зі Сходу, назустріч нашому спасенню!

          Втім, одразу звернімо увагу, що це не ми робимо перший крок у цій духовній подорожі. Бог перший вирушає нам назустріч. Бог перший зглянувся на нашу духовну неміч та нужду і вирішив послати свого Єдинородного Сина «задля нас людей і нашого ради спасення» (Символ віри).

          Бог завжди робить перший крок у нашому житті: і у створінні, і у спасенні, і в духовному відродженні та у прославі нас на небі: «Ти від небуття до буття нас привів, і коли ми відпали, Ти знову нас підняв і не перестав творити все, аж поки нас на небо не привів і будуче царство дарував», – молиться у Божественній Літургії Христова Церква.

          Ця Божа ініціативність є виявом Його великої і безумовної любови: «Ти світ Твій так полюбив, що Сина Свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне» (Анафора св. Йоана Золотоустого; див. Йо. 3, 16). Господь полюбив нас ще тоді, коли ми були Його ворогами (див. Рим. 5, 6-10), і ця Його любов стала першопричиною нашого спасення, нашого примирення із Ним і нашого повернення до дому Отця – не в статусі невдячних грішників і життєвих лузерів, а як повсякчасно люблених і відкуплених Христовою кров’ю дітей Небесного Отця.

          Молитва: Господи, дякуємо Тобі за Твою вічну любов до нас, Твоїх дітей! Дякуємо Тобі за те, що не забув і не покинув нас у нашому загубленні, а виходиш нам назустріч у своєму Синові, простягаючи руку спасення, довершуючи це спасення в нашому житті силою і діянням Святого Духа. Провадь нас, тих, що виходять Тобі назустріч, і дай щасливо здійснити цю нашу спасенну подорож – цього року і впродовж усього нашого життя!

          Владика Богдан ДЗЮРАХ

          Читай також

        • «Усмішка української молоді є надією вашого народу», – брати Taize Блаженнішому Святославу
        • Презентація книги сестри Антонії Шелепило «Плани на завтра. Старий Завіт: Нові лінзи для Божого Слова»
        • Знову з’явилася можливість пройти курс «Документи Католицької Церкви про шлюб та сім’ю»
          • Оціни

            How useful was this post?

            Click on a star to rate it!

            Average rating 0 / 5. Vote count: 0

            No votes so far! Be the first to rate this post.