Кричати, бо вірити

Читай також

  • «Усмішка української молоді є надією вашого народу», – брати Taize Блаженнішому Святославу
  • Презентація книги сестри Антонії Шелепило «Плани на завтра. Старий Завіт: Нові лінзи для Божого Слова»
  • Знову з’явилася можливість пройти курс «Документи Католицької Церкви про шлюб та сім’ю»
        • Кричати, бо вірити

          Чути крики у торгівельному місті є звичною справою. Часто це крики торговців, які запрошують потенційних клієнтів придбати ту чи іншу річ; крики роздратованих ціною покупців; крики про допомогу, пожертву від великої кількості жебраків. Серед цього галасу часто було чутно і крик про милостиню сьогоднішнього сліпого. Але раптом сьогодні його крик звучить відмінно, і це пронизує не тільки вуха, але й серця людей у натовпі та Ісуса Христа.

          Цього разу крик сліпого чоловіка є чітко направлений. Ба більше, у ньому чується впевненість у тому, що чоловік, до якого він звертається, здатен йому допомогти у його хворобі. Його крик наповнений вірою. Крик страждальця – це крик про увагу, про милосердя. Він позбавлений будь-якої зарозумілості. Це – крик того, хто відміряв власну межу, того, хто усвідомлює власну нестерпну бідність, приймає власну убогість та становище і відтак розуміє можливості для зростання. Це важливий, ба навіть першочерговий етап на шляху віри – етап відкриття власної межі, свого обмеження. Дійсно, це етап, який багато хто відкидає і який наш світ прагне відштовхнути. Багато хто переживає як приниження визнання того, що не має відповіді на численні запитання, які ставить перед нами життя; багато хто прагне цілковито контролювати власне життя та володіти життєвими ситуаціями. Багатьох, подібно до ревних співгромадян сліпого, лають, примушують мовчати. Мовляв, треба задовольнятися тим, що маєш, не думати, не ставити зайвих запитань і прохань. Але сліпий діє по-іншому: він наполягає, кричить голосніше, і, зрештою, його чують.

          Другим важливим аспектом крику жебрака є визнання Ісуса Христа. Він називає його сином Давида, тобто обіцяним вибраному народові Месією. До цього моменту він, як і більшість тодішніх і теперішніх жебраків, неодноразово звертався за допомогою безособово. Його очікування були звернені до всіх, хто проходив повз. Натомість у той момент, коли він почув ім’я Ісуса Назарянина, то розпочав кричати у його сторону. Він розпочав молитву. Серед велелюдного натовпу зівак та шукачів сенсацій, серед заглушливого шуму світу лише сліпий жебрак побачив/узрів Спасителя світу. І проголосив його прихід у цю долину темряви і страждань.

          І третій аспект: цей крик не є пасивним. Це не просто чергове, як би ми сказали, «зрушення повітря» та створення шуму заради привернення уваги до власної особи. При першій же нагоді сліпий чоловік підривається зі свого звичного місця і спішить назустріч Христові. Робить він це у цілковитій темряві, породженій його сліпотою, спотикаючись, падаючи, проштовхуючись крізь натовп. Він слідує шляхом віри навпомацки. Він діє у цілковитій надії. Як часто мені не вистачає саме такої віри навпомацки, коли видається, що серед проблем і страждань не видно Бога, не видно виходу чи вирішення! Як же часто темрява огортає повсякдення, а відтак серце, призводячи до втрати світла, тобто зневіри.

          Молитва сліпця була почута. Його зворушливий та водночас довірливий крик дійшов до вух і серця Спасителя. Ісус зупиняється і ввічливо зцілює його, повертає світло його очам і серцю…

          Фото: Іван Сорока, 27-річний колишній український солдат, який осліп на війні, йде зі своєю нареченою Владою Рябець до їдальні в реабілітаційному таборі, 20 липня 2023 року / Associated Press.

          Отець Іван Вихор

          Читай також

        • «Усмішка української молоді є надією вашого народу», – брати Taize Блаженнішому Святославу
        • Презентація книги сестри Антонії Шелепило «Плани на завтра. Старий Завіт: Нові лінзи для Божого Слова»
        • Знову з’явилася можливість пройти курс «Документи Католицької Церкви про шлюб та сім’ю»
          • Оціни

            [ratemypost]