#ковтокслова (Лк 8:22-25)
Отож, у сьогоднішній історії Ісус з учнями вирішив перетнути озеро. Нічого складного, правда? Але коли вони вийшли в плавання, з’явилася шалена буря. Уяви собі: човен трясе, вітер здіймається, а хвилі вже залили пів палуби! Учні, звісно, в паніці. А що робить Ісус? Спить собі спокійно, як після хорошого обіду.
Ну і зрозуміло, що учні в шоці – “Ми тут зараз потонемо, а Він собі хропить?” Вони будять Ісуса: “Вставай! Ми ж зараз всі помремо!” А Він, як справжній бос, встає, розминає шию, знехотя підіймає руку і каже бурі: “Тихо там уже!” І що? Шторм моментально припиняється, як за помахом чарівної палички.
Учні дивляться на все це, і в них щелепи відвисли: “Ким є цей пан, що навіть вітер і море слухаються його?” Але Ісус не пропустив можливості трошки потролити їх: “Та що ж з вами таке? Де ваша віра?”
І ось тут ми переходимо до найцікавішого. Буря – це метафора наших страхів. Вона як той самий шторм на озері: може затопити все твоє життя, якщо піддатися паніці. Але Ісус показує, що страх – це не те, що має керувати нашим життям. Навпаки, віра – це те, що тримає нас на плаву.
Якщо чесно, страх може бути справжньою перепоною: ми боїмося зробити щось нове, боїмося провалів, боїмося, що нас не зрозуміють. Боїмося навіть бути собою. Але насправді віра – це протилежність страху. Вона каже: “Чувак, все під контролем, ти не потонеш!”
Тому, коли наступного разу у твоєму житті розгуляється шторм, пам’ятай про цю історію. І замість того, щоб панікувати, як учні, просто довірся Ісусу. Він не дасть тобі потонути.
#ковтокслова 09.10.2024
образ: “Ісус втихомирює бурю”. З Євангелія Оттона III (бл. 1000 р., Мюнхен, Баварська державна бібліотека)
Джерело: Vyacheslav Okun SJ
