#ковтокслова (Лк 9:49-56)
Ісус зі своїми учнями йдуть через Самарію, а тамтешні “місцеві” їм такі: “Нє-нє, пацани, ви тут непрохідні!” І тут Яків і Іван зриваються з ланцюга і такі: “Ей, Ісусе, а давай спалим це місто до дідька! Типу, фаєрболл з неба, як у старі добрі часи!”
Ісус, певне, здивований реакцією своїх учнів, зупинився і так серйозно їх запитав: “Панове, ви шо, реально думаєте, що у вас є така суперсила? Ще недавно ви з бісом не могли розібратися, а тепер вже цілі міста хочете підпалити”. Напевно, учні подумали, що після зустрічі з Мойсеєм і Ілією на горі в них тепер в резюме записана “Суперсила з неба”, і вони тепер можуть робити все, що їм заманеться.
Але Ісус, як завжди, не ведеться на ці “понти”. Він ставить їх на місце: “Панове, я не для того тут, щоб влаштовувати пекло на землі. Ми тут про любов і прощення, а не про фаєрболли”.
І так іронія долі: коли Ісус сяде на своєму “троні” – тобто на хресті – по ліву та по праву руку від нього не побачимо ані Якова, ані Івана, а двох бандитів. І тільки один із них попросив прощення. Мораль така: іноді ми, як ці апостоли, теж хочемо Ісуса собі підлаштувати, щоб він працював на наші амбіції. Але натомість варто думати про хрест, про смирення, про те, як бути справжнім, а не крутим.
P.S. Спалити до дідька всіх нікому не поможе, а от трохи більше любові точно не завадить.
#ковтокслова 17.10.2024
Образ: Benoît Gilsoul (1980s, Belgium)
Джерело: Vyacheslav Okun SJ
