#ковтокслова (Лк 14:25-35)
Сьогоднішнє Євангеліє, признаюся, не з найлегших. Йшов Ісус із учнями, і купа народу пленталась за ним. У якийсь момент Ісус повертається й каже: “Якщо хтось йде за мною і не зненавидить свого батька, матір, братів і сестер, то не може бути моїм учнем!” Тут хочеться сказати: “Йой, Ісусе, шо ж ти таке говориш?”
Насправді, він не просить нас “ненавидіти” нашу рідню. Мова не про те, щоби лякати чи розбивати стосунки. Ісус просто каже, що, якщо ми вже вирішили йти за ним, то він має стати найважливішим у нашому житті. Тобто, не лише коли все добре чи є час помолитися, але щодня, в кожній ситуації. Коротше кажучи, перше місце в нашому серці має бути для Бога, а не для “зобов’язань перед сусідами” чи гонитви за лайками.
Чому це важливо? Бо з таким фундаментом, де в центрі нашої любові — Бог, ми й до рідних, і до друзів, і навіть до того “дивного колеги” можемо ставитись із щирою добротою. Ісус кличе нас до справжньої любові, а не до чистого “подобається-не подобається”. А це трохи важче: не завжди є бажання допомагати або пробачати. Але ж Ісус обіцяє: якщо ти робиш його своїм пріоритетом, він дасть тобі силу на це. Що б не трапилось — зазнаєш ти успіху чи невдачі, ти завжди матимеш опору.
Отже, Ісус не закликає нас “забути” про рідних, а лише ставить любов до Бога на перше місце, бо вона надихає нас до дійсно глибоких і сильних зв’язків із близькими. Спробуй так прожити хоча б один день: коли ти вибираєш бути добрим до всіх, незалежно від їхньої реакції, та не витрачати час на те, щоб зрозуміти, чи вони заслужили твою увагу. І можливо, цей день стане найдобрішим і найбільшим твоїм благословенням.
Бо якщо живемо так, що в серці перший завжди Господь, то решта знайде своє місце, і ми знайдемо надію, яку світ так прагне відчути.
#ковтокслова 12.11.2024
Образ: S. Perczak
Джерело: Vyacheslav Okun SJ
