Через підхід до свята Миколая я маю багато незадоволення тією “горбатою педагогікою”, яка звучить: “як будеш чемна, то Миколай принесе (вставте дитячу мрію)”. Зараз трохи вийшли з кадру різки, бо ними наче вже не лякають, але оте велике і абстрактне “чемна”, яке дитина носить перед очима інколи від вересня до грудня, – це трохи не ок.
Важко любити святого чи навіть самого Бога, який чіпляє на мене “жучок” і сканує кожну думку, після кожної додаючи чи забираючи з мого кошика прохань якісь важливі речі.
Зустрічаючи в уяві людей такий образ Бога, бонусом із ним ідуть багато духовних травм, які заважають жити.
Я не хочу підважувати важливості дозволів та заборон, моралі та мотивації ставати кращою дитиною, християнкою, людиною.
Але це трохи кепсько працює через “якщо”.
Бо якщо би Бог нам, дорослим, все давав лише коли ми чемні, якби рахував кожен гріх, то нас би вже не існувало. Бо дитина рідко так сильно начудить, як це зможе найпобожніший дорослий. Кажу за себе також. Формуючи образ Бога, який визбирує наші гріхи як найважливіший складник нашого життя, ми руйнуємо найважливіше, що Він сам про себе сказав:
Іс 53:4-5: «Та він наші недуги взяв на себе, він ніс на собі наші болі. Він же був поранений за гріхи наші, роздавлений за беззаконня наші. Кара, що нас спасає, була на ньому, і його ранами ми вилікувані.»
Чи може Той, хто за кожен наш гріх заплатив, знову вимагати за нього плату?
Чи хочу я любити ту людину, яка щоразу мені каже: буду з тобою, коли будеш чемна?
Чи хочу я ставати кращою, коли за кожним моїм кроком пильнують?
Я б хотіла показати іншу педагогіку Бога: Він настільки мене полюбив, що не мушу заслуговувати Його любов. Але завдяки тому, що я люблена аж настільки, я вже не хочу Його ранити, випробовувати чи питати щоразу: то вже гріх чи ще не гріх?
Я просто хочу любити Його у відповідь з усіх своїх сил, а не просто бути чемною – зручною, тихою, ніякою.
Така любов – безкоштовна, незаслужена, дає набагато більше сили зростати, аніж страх різки.
Йо 15:5: «Я виноградина, ви — гілки. Хто перебуває в мені, а я в ньому, — той плід приносить щедро. Без мене ж ви нічого чинити не можете.»
А як у вас із цим?
Джерело: Сестра Антонія Зоряна Шелепило
