#ковтокслова Ів 10:9-16
Уяви себе посеред великого натовпу. Зовсюди гримить музика, людей багато, а ти чітко чуєш знайомий голос, що кличе тебе по імені. Повертаєш голову – це твій друг, і ти одразу відчуваєш, що ти не сам. Приблизно так виглядає історія про Ісуса, Доброго Пастиря, і Його голос, який чують Його вівці. Це історія не про пастиря і баранів, а про те, як ми можемо впізнавати Його серед хаосу життя.
Хто такий пастир? Для тих, хто виріс у місті, порівняння Бога до пастиря, а людей – до отари, звучить незрозуміло та трохи старомодно. Але для людей того часу образ пастиря був дуже реальним і зрозумілим. Уяви, що це хтось, хто знає кожного зі своїх овець особисто, дає їм імена – типу “Кудлатик”, “Білий Ніс”, “Чорна Пляма”. Вранці він кличе їх, і вони слухняно йдуть за ним, бо знають його голос. Увечері він заводить їх у великий загін, де всі овецькі “родини” перемішуються, але не проблема – кожен пастир забирає своїх.
І тут з’являється Ісус. Він каже: “Я – Добрий Пастир. Я знаю своїх, і вони знають Мене. Я віддаю Своє життя за них”. Це не просто поетичний образ. Ісус буквально говорить, що Він готовий піти на смерть заради тих, хто Його любить і слухає. Він говорить, що є ще інші вівці, яких треба привести до цього загону. Це ми з тобою. Так, саме ми. Коли Ісус каже про “інших овець”, Він має на увазі людей, які повірять у Нього пізніше. Це як особисте запрошення на зустріч з Богом, де кожен має своє місце.
У житті багато “голосів”, які нас кличуть. Одні шепочуть: “Будь успішним за будь-яку ціну”, інші кричать: “Роби, що хочеш, головне — задоволення”. Але серед цього всього є голос, який каже: “Я люблю тебе. Довірся Мені. Йди за Мною”. Це голос Ісуса.
Уяви, що ти в натовпі, де всі кричать щось своє, але є голос, який ти впізнаєш. Чи готовий ти слухати Його і йти за Ним? Чи готовий ти бути частиною Його “одного стада”? Твоє серце вже знає відповідь.
02.01.2025
образ: B. Fiodorowicz
