— Навчи мене молитися.
— А ти вже молишся.
— Як це? Я навіть не знаю, з чого почати.
— Почни з того, що є у твоєму серці.
— Але я не знаю, як говорити з Богом. Він такий великий… Як я, маленький і грішний, можу до Нього звертатися?
— Бог сам зійшов до нас, щоб ми могли говорити з Ним просто. Він знає, що ми не здатні осягнути Його безмежність. Тому дає нам слово, яке можемо зрозуміти.
— Але ж я не знаю правильних слів…
— Правильні слова — це ті, що йдуть із твоєї душі. Богові не потрібні складні фрази. Він хоче лише правди. Скажи Йому все, як другу.
— Але що, як Він мовчатиме?
— Він може мовчати, але це теж відповідь. Іноді Його мовчання глибше за будь-які слова.
— А що Йому казати?
— Казати те, що є. Якщо боїшся — скажи, що боїшся. Якщо не розумієш — скажи, що не розумієш. Якщо не можеш повірити — скажи, що не можеш. Молитва — це не доповідь, а розмова.
— А якщо я нічого не відчуватиму?
— Це неважливо. Важливо продовжувати говорити. Любов — це не лише почуття, а й вірність.
— Тобто мені просто сказати: «Господи, я тут. Я не знаю, як говорити з Тобою, але хочу навчитися»?
— Так. І цього буде достатньо.
Навчи мене молитися
