Завершення Божественної Літургії у Квітну неділю у наших храмах позначене Чином освячення вербових лоз. У народі їх часто називають котиками, просто лозами чи вербою, та перед молитвою рясно прикрашають. Опісля ж освячення легко б’ють ними один одного, нагадуючи про Великдень, та несуть до своїх домівок.
Однак, для чого ми християни освячуємо вербові лози?
Спомин. Перш за все, принесенням та освяченням вербових галузок ми активно переживаємо подію, яка сталася у житті Ісуса Христа. Під час його в’їзду у Єрусалим на осляті йому назустріч вийшли люди з пальмовим гіллям у руках, щоби привітати як царя. Оскільки у наших краях пальма не настільки поширена, як у Юдей в період життя Ісуса, ми використовуємо більш поширену породу дерев – вербу. Цим жестом ми засвідчуємо прийняття Ісуса Христа як свого Царя, який виявляє своє царювання через служіння та любов. Водночас ми радісно запрошуємо Його увійти не лише до наших домівок, але насамперед до нашого серця, щоби очистити його і освятити.
Символ. Також підношення вербових галузок для освячення напередодні початку Страсного тижня є глибоким символом нашої готовності. Насамперед йдеться про готовність до зустрічі з Воскреслим Христом, яку ми повинні були здобути через плекання чеснот упродовж Великого посту. Прикрашена вербова галузка має символізувати нас, прикрашених чеснотами і добрими вчинками. А водночас йдеться про готовність слідувати за Ісусом Христом аж за межі Єрусалиму до місця його страти і смерті – на гору Голгофу. Адже саме хрест як знаряддя мук і приниження та водночас знак безумовної любові і вірності стає престолом нашого Спасителя.
Благословення. І завершальним аспектом щодо усвідомлення значення вербових галузок є сам факт їхнього освячення. Промовляючи молитву їхнього освячення та окроплюючи їх свяченою водою, ми виявляємо наочно віру у те, що Боже благословення перебуватиме насамперед у нашому житті. Із цим благословенням ми будемо здатними до стійкості у боротьбі зі злом і спокусами, а також сильними у здійсненні добра і вияву любові.
Тож не варто відразу після освячення вербових галузок їсти котиків від болю в горлі чи обходити із помахами лозою усі місця проживання чи праці (домівку, город, присадибну ділянку і т.д.), наділяючи її магічними властивостями «чарівної палички». Насамперед нас освячує Господь – Цар неба і землі через нашу готовність, виявлену у щирій молитві.
Зображення: взято з інтернет-ресурсу “Pinterest”.
Автор: отець Іван Вихор
