Ісус в Назареті (Лк 4:22-30)

Читай також

  • Святе Письмо з розважаннями на 26 листопада
  • Ти, Господи, нагадуєш мені, як сильно мене любиш 
  • Святе Письмо з розважаннями на 25 листопада
        • Ісус в Назареті (Лк 4:22-30)

          Коментарі Отців Церкви на святкове Євангеліє

          Євангеліє від Луки 4:22-30

          22. Всі свідчили про нього і чудувалися словам ласки, які линули з уст Його, й говорили: “Чи ж Він не син Йосифа”? 23. А Він казав їм: “Ви певно скажете Мені цю приповідку: Лікарю, вилікуй себе самого. Про що ми чули, що сталося в Капернаумі, зроби те й тут на Твоїй батьківщині.” 24. Він же додав: “Істинно кажу вам: Ніякого пророка не приймають добре в своїй батьківщині. 25. Та Я вам кажу по правді: Багато вдів було в Ізраїлі за днів Іллі, як закрилось було небо на три роки й шість місяців, і великий голод лютував по всьому краю, 26. однак, ні до однієї з них не був посланий Ілля, тільки в Сарепту, що в краю Сидонськім, до вдови жінки. 27. Та й прокажених теж в Ізраїлі було чимало за пророка Єлисея; однак, ніхто з них не очистився, крім сирійця Наамана.” 28. Почувши це, всі в синагозі наповнилися гніву 29. і, вставши, вигнали Його геть за місто і повели Його на край гори, на якій було збудоване їхнє місто, щоб скинути Його додолу. 30. Та Він, пройшовши серед них, пішов далі.

          Коментарі Отців Церкви

          Лк 4:22 Люди відкидають Ісуса

          Назарет відкидає Ісуса як сина Йосифа. Кирило Александрійський: Оскільки вони не зрозуміли Христа, котрий був помазаний і посланий Богом, хто був творцем таких чудесних діянь, вони повернулися на свої звичайні шляхи і говорили пустопорожні і дурні речі про Нього. Вони дивувалися зі слів благодаті, які Він говорив. Але вони потрактували ці слова як даремні. Вони казали: “Хіба це не син Йосифа?” Але яким чином це применшує славу Творця чудес? Що заважало їм одночасно шанувати та захоплюватися Ним, хоч Він, як вважалося, начебто був сином Йосифа. Чи ви не бачите чудес? Сатана впав, табуни демонів переможені, і безліч людей зцілюється від різноманітних недуг. Ви поклоняєтесь благодаті, яка є в Його науці. Чи думаєте ви про Нього легковажно, подібно до цих юдеїв, тому що на вашу думку Йосиф був Його батьком? Який абсурд! Істинно сказано про них: “Почуй же оце, ти народе безумний й безсердий, який має очі й не бачить, має вуха й не чує!” (Єр 5:21) (Кирило Александрійський, Коментарі до Луки, Гомілія 12).

          Лк 4:23-27 Ісус говорить про Його відкинення Його людьми

          Назарет відкидає Ісуса через заздрість. Амвросій Медіоланський: Спаситель умисне пояснює, чому не зміг здійснити чудес у своєму власному краї, тому що хотів застерегти будь-кого від того, щоби думати, ніби ми повинні недооцінювати любов до нашого краю. Той, хто любив усіх, не міг не любити свої земляків. Але ті, хто заздрять Його країні, позбавляють себе любові, бо “любов не заздрить, любов не величається, не надимається” (1 Кор 13:4). Але Його країна не позбавлена благословення, адже чи не величнішим є чудо, що Христос народився там? Тож ви бачите до якої міри заздрість приносить зло. Його країна стає недостойною через заздрість, країна, в якій Він був жителем, достойна, щоби там народився Син Божий (Амвросій Медіоланський, Пояснення Євангелія від Луки 4.47).

          У своєму вигнанні Ісус сповняє пророчий вірш. Кирило Александрійський: Ісус викрив їх, коли вони питали так по-дурному: “Чи це не син Йосифа?”. Провадячи далі до цілі свого повчання, Він каже: “Поправді кажу вам: жоден пророк не буває приємний у вітчизні своїй”. Так як я згадав, деякі євреї підтвердили, що пророцтва про Христа збулися на святих пророках або на їхніх власних видатніших мужах. Для їхнього ж добра, Він відвертає їх від такого припущення. Він сказав, що Ілля був посланий до самотньої вдови і що пророк Єлисей не зміг нікого зцілити, окрім Неємана сиріянина. Цим Він має на увазі церкву язичників, котра мала тепер прийняти Його і вилікуватись від своєї прокази, через те що Ізраїль залишався нерозкаяним (Кирило Александрійський, Коментарі до Луки, Гомілія 12).

          Лк 4:28-29 Злісна реакція

          Спроба вбити Ісуса. Кирило Александрійський: Тож вони Його викинули з міста, виказуючи своїми діями свій осуд. Отож вони підтвердили те, що сказав Спаситель. Вони самі себе прирекли на відкинення з Міста Небесного, тому що не прийняли Христа. Аби так Він зміг засудити їх не лише за їхні блюзнірські слова, але Він дозволив їхній зневазі проявитися у вчинках. Їхня жорстокість була нерозумною і їхня заздрість неприборканою. Виганяючи Його до гребеня пагорба, вони намагалися скинути Його зі скелі. Але Він пройшов посеред них цілковито непоміченим, інакше кажучи, їхній замах не вдався. Він не відмовився страждати — Він навпаки якраз прийшов, аби це робити — але тоді ще не прийшов доречний час. Тепер на початку свого проповідування, це був би негожий час для страждання ще перед тим, як Він би проголосив Слово правди (Кирило Александрійський, Коментарі до Луки, Гомілія 12).

          Лк 4:30 Ісус пішов своїм шляхом

          Час Ісусових страждань ще не прийшов. Амвросій Медіоланський: Ісус говорить про святотатство євреїв, що його пророкував Господь задовго до цього устами пророка. Це святотатство було пророковане у вірші псалма, котрий проголошує, що Він страждатиме, будучи в тілі. Пророцтво каже: “Віддають мені злом за добро” (Пс 35:12 (34:12 LXX)). Це сповняється у Писанні. Бо коли Він сам поширює благодать серед людей, вони завдали Йому образ. Не дивно, що вони, вигнавши Спасителя зі свого народу, втратили спасіння (див. Мт 8:34). У той сам час, потрібно розуміти, що Він не був змушений виносити терпіння свого тіла. Це була Його власна воля. Його не схопили євреї, але Він сам був схоплений тоді, коли цього захотів. Він відходить, коли цього хоче (див. Ів 18:7-8). Його схоплюють тоді, коли Він цього хоче. Його не затримують, коли Він не хоче. Ось Він йде на край гори, де Його можуть скинути. Але, ось, уми розлючених чоловіків раптово чи то змінилися чи то розгубилися. Він пройшов через їхній натовп, бо година Його страждань ще не настала (Ів 8:20). Дійсно, Він ще хотів зцілювати євреїв, радше ніж знищувати їх, так щоби вони через безуспішний вибух шаленої люті припинили хотіти того, чого не могли досягнути (Амвросій Медіоланський, Пояснення Євангелія від Луки 4.55-56).

          Переклад з англійської – Мар’яна Довганика та Максима Гонтара за виданням Ancient Christian Commentary on Scripture: New Testament III, Luke 3rd ed. Edition (2003)

          Ілюстрація: Ікона Пророк Ілля (фрагмент) – Люба Яцків

          Приєднуйтесь до нас у Телеграм та Вайбер і отримуйте раз на тиждень дайджест найпопулярніших дописів!

          Читай також

        • Святе Письмо з розважаннями на 26 листопада
        • Ти, Господи, нагадуєш мені, як сильно мене любиш 
        • Святе Письмо з розважаннями на 25 листопада
          • Оціни

            How useful was this post?

            Click on a star to rate it!

            Average rating 0 / 5. Vote count: 0

            No votes so far! Be the first to rate this post.