“І брали йому це за зле” (Мр 6, 1-7)
Головною темою наук Христа та провідною думкою Євангелія є віра. Важливий її прояв – це особисте знання Ісуса. У світі багато віруючих людей, але не всі пізнали Його особисто. Прикладом цього є поведінка в синагозі мешканців Назарету, коли Господь навчав там. Односельці багато років знали Ісуса як людину, але не могли повірити, що Він може бути Божим Сином, що Бог такий подібний і близький до людини. І замість радіти таким Божим даром, назаретяни стали заздрісні, незадоволені мудрістю та знаннями Ісуса, почали вороже ставитися до Нього: „І брали йому це за зле”.
Коли ми особисто не знаємо Бога, то не розуміємо Його волі, поведінки у житті. Тоді у великих труднощах люди стають незадоволені поведінкою Господа. Внаслідок війни в Україні дехто може казати: „А де є Бог? Чому допустив війну, загибель тисяч людей? І беруть Йому це за зле”. Один священник відповів на це: „Але ж Ісус не тримає в руках автомат, не стріляє, не ходить по селах і не вбиває людей. Не нищить ракетами школи, лікарні, дитсадки, доми”. Бог шанує вільну волю людини й не тримає її за руку, коли вона чинить зло. Господь дає людині можливість вибору між добром і злом, щоб відчула на собі позитивні чи негативні наслідки своїх вчинків. Аби потім сама несла відповідальність за те, що зробила, а не звинувачувала когось.
Коли стикаємося з проблемами, не шукаймо лише причини: Чому це сталося? Але радше запитуймо: Для чого це сталося, для чого Бог допустив це? Яка мета цих випробувань для мене? Що Христос хоче сказати мені через теперішні терпіння?
Один воїн сказав в інтерв’ю, що вірує в Бога, але перебуваючи тепер на війні, відчуває особливу потребу Божої допомоги та опіки. Одночасно розуміє, що замало особисто знав Ісуса. Аби мати міцну віру у постійну поміч та опіку Христа, почав молитися: „Боже, я хочу точно знати, що ти справді є, хочу бачити Тебе у житті”. Господь зразу почав відповідати на його прохання. Ісус поступово просвічував його віру, аби бачив присутність Бога біля себе в людях та подіях. Чоловік виразно відчув у собі мужність, душевний спокій, що будучи на війні, залишиться живим.
Коли хочемо знати причину й розуміти мету радісних та сумних подій у житті, виховуймо у собі віру, яка наповнена глибоким особистим знанням Бога. Такою вірою зрозуміємо волю Бога, побачимо присутність та любов Ісуса у житті.
