Послання Апостола Павла до Римлян 2, 28 – 3, 18.
28. Браття, юдей не той, що таким є назовні, і не те обрізання, що назовні, на тілі, 29. а той, хто юдей у скритості, і таке обрізання серця – за духом, не за буквою. Такому хвала не від людей, але від Бога.
1. Що, отже, більше має юдей або яка користь з обрізання? 2. Велика під кожним оглядом: поперше, тому що їм були довірені пророцтва Божі. 3. А що, коли деякі не повірили? Хіба їхня невіра знищить вірність Божу? 4. Ясно, що ні. Бо Бог правдивий, а кожний чоловік брехливий, як написано:
Щоб ти оправдався у твоїх словах
і переміг, коли будуть тебе судити.
5. Коли ж наша несправедливість виявляє Божу справедливість, що скажемо? Хіба Бог – по-людськи говорю! – несправедливий, коли наводить гнів свій? 6. Зовсім ні. Бож як мав би Бог світ судити? 7. Та коли Божа правда моєю неправдою збільшується йому на славу, навіщо ж мене ще як грішника судити? 8. Чому, отже, деякі нас очорнюють і деякі говорять, нібито ми кажемо: «Робімо зло, щоб із нього вийшло добро»? На таких суд справедливий.
9. То що ж, хіба ми ліпші? Зовсім ні. Бож ми перед тим обвинуватили юдеїв і греків, що вони всі під гріхом, 10. як написано:
Немає справедливого ні одного;
11. немає тямущого,
немає, хто шукав би Бога.
12. Усі з дороги збилися, зробилися нікчемні.
Немає, хто добро творив би,
немає ні одного.
13. їхнє горло – гріб відкритий,
язик їх кує обман,
отрута гадюча у них під губами;
14. уста у них повні прокльонів і гіркоти.
15. Щоб проливати кров, швидкі їх ноги;
16. на їх дорогах злидні й руїна;
17. вони не відають дороги миру.
18. Немає страху Божого у них перед очима.
__________
Євангеліє від Матея 6, 31-34; 7, 9-11.
31. Сказав Господь: Не журіться, кажучи: що будемо їсти, що пити і в що одягнемося? 32. Про все те побиваються погани. Отець же ваш небесний знає, що вам усе це потрібне. 33. Шукайте перше царства Божого та його справедливости, і все те вам додасться.
34. Не журіться, отже, завтрішнім днем; завтрішній день журитиметься сам за себе. Доволі дневі його лиха.
9. Чи ж є між вами хто такий, що коли син попросить у нього хліба, дасть йому камінь? 10. Або коли попросить риби, дасть йому гадюку? 11. Тож коли ви, злі бувши, вмієте давати дітям вашим добрі дари, оскільки більш Отець ваш, що на небі, дасть дари тим, які його просять.
_________
Рм. 2, 28 – 3, 18. «Не той юдей, що є ним назовні, і не те обрізання, що назовні, на тілі, а той, хто юдей у скритості, і те обрізання серця – за духом»
Апостол Павло вказує на дуже важливу річ. Найважливіше для нас, це те, ким ми є в нутрі. Ззовні ми можемо вивчити правила етикету, культуру поведінки, можемо навчитись, як поводитись в тих чи тих обставинах. А коли складуться непередбачувані обставини, трудні для нас, все це зовнішнє дуже швидко розлетиться і ми будемо керовані не тим, чого навчились, а тим, що в нас в нутрі.
У народі кажуть, що шила в мішку не втаїш. Якщо ми сповнені любові, милосердя, то в трудних життєвих обставинах виявляється відповідними вчинками любові й милосердя. І так само, якщо ми в нутрі хитрі, несправедливі, злі, то це також у трудних життєвих обставинах виявляється. Маємо дбати про зовнішню нашу поведінку стосовно інших, але ще більше маємо дбати про наш внутрішній стан, наближатися до тих почувань і думок, що були у Христі Ісусі.
Мт. 6, 31-34; 7, 9-11. «Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам».
У цих словах Господь не ставить нам жодних умов, щоб ми змогли щось отримати від Нього. Просто наголошує, щоб ми не втомлювалися просити, очікувати, а найбільше – вірити. Часто у своїх стосунках з іншими ми очікуємо від них доброї поведінки – тоді й самі добре поводимося з ними; хтось нам допомагає – і ми допомагаємо. Іноді ми цього не усвідомлюємо, але найчастіше так є. Господь цілком інакше ставиться до кожного з нас, без винятку. Він показує, що завжди залишається вірним нам, незалежно від того, чи вірні ми Йому.
Скільки б разів ми не зранили б Господа своїми гріхами, не відійшли б від Нього через свої падіння, Він ніколи не покидає нас, не відходить убік. Бог завжди вірний нам, і тому, коли приходимо до Господа, Він завжди приймає нас і прощає нам. Це невимовна й непроста для нашого розуміння Божа любов. Як каже апостол: «Він полюбив нас перший, коли ми ще були грішниками».
Господь засвідчує нам цю свою любов, коли говорить: «Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам».
Владика Венедикт (Алексійчук)