Діянь святих апостолів читáння.
Ряд.: Ді. 46 зач.; 21, 26-32.
26. В тих днях Павло взяв чоловіків, на другий день очистився з ними, ввійшов у храм й об’явив сповнення днів очищення, коли за кожного з них мала бути принесена офіра.
27. Як тих сім день мали кінчитись, юдеї з Азії, побачивши Павла у храмі, збунтували ввесь натовп і наклали на нього руки, 28. гукаючи:
– Мужі ізраїльські, на поміч! Ось той, що всіх навчає всюди проти нашого народу, проти закону і проти цього місця! Та мало того: він увів у храм греків і опоганив це святе місце!
29. Бо бачили перед тим у місті разом з ним Трофима, ефесянина, і гадали, що Павло його впровадив до храму. 30. І заметушилось усе місто, зчинилося збіговисько народу, і, схопивши Павла, стали тягнути його з храму й негайно зачинили двері. 31. А як вони хотіли його вбити, дійшла до тисяцького чоти вістка, що ввесь Єрусалим заметушився. 32. Він зараз же з вояками та сотниками бігом на них накинувся; як ті побачили тисяцького та вояків, перестали бити Павла.
До Корінтян другого послання святого апостола Павла читáння.
Предтечі: 2 Кор. 176 зач.; 4, 6-15.
6. Браття, Бог, який сказав: нехай із темряви світло засяє, освітлив серця наші, щоб у них сяяло знання Божої слави, що на лиці Ісуса Христа.
7. Ми маємо цей скарб у глиняних посудинах, щоб було видно, що велич сили є від Бога, а не від нас. 8. Нас тиснуть звідусіль, але ми не пригноблені; ми в труднощах, та ми не втрачаємо надії; 9. нас гонять, та ми не покинуті; ми повалені, та не погублені. 10. Увесь час носимо в тілі смерть Ісуса, щоб і життя Ісуса в нашім житті було явним. 11. Нас бо ввесь час живими віддають на смерть задля Ісуса, щоб і життя Ісуса було явним у нашім смертнім тілі. 12. І так смерть діє в нас, а життя у вас. 13. Та маючи той самий дух віри, про який написано: Я вірував, тому й говорив, і ми віруємо, тому й говоримо; 14. бо знаємо, що той, хто воскресив Господа Ісуса, воскресить і нас з Ісусом і поставить з вами побіч себе. 15. Бо все це ради вас, щоб благодать, множачись через багатьох збагатила дяку на славу Божу.
—-
Господь, який створив усе на цьому світі, полюбив нас немислимою любов’ю. І навіть коли людина згрішила і перейшла межу – віддав Свого Сина заради спасіння кожного.
Здається, це істина, про яку знають усі християни. Але як часто ми повторюємо собі, як сильно Бог полюбив нас? Мене зокрема? Як небагато насправді Він прагне побачити в мені – Любов.
Навчитись любити – єдине наше завдання, яке в кожного може по-різному реалізовуватись. Різними шляхами та іспитами. Любов – це найперша заповідь, про це нам чітко нагадує Спаситель Ісус. Він – втілення Божої Любові до нас. І хоч як би складно нам не було у світі, наша місія – це любити.
