Буття

• Постарівся віком Авраам, і Господь благословив Авраама в усьому.
• Тоді Авраам сказав своєму слузі, найстаршому в його господі, що правив усім його маєтком: "Поклади лишень руку під моє стегно.
• Я заклинаю тебе Господом, Богом неба й Богом землі, що не візьмеш ти моєму синові жінку з дочок ханаанян, серед яких я перебуваю,
• а підеш у мій край, до рідні моєї, і візьмеш жінку синові моєму Ісаакові."
• Слуга ж мовив до нього: "А якщо жінка не захоче йти за мною в край цей, чи маю відвести твого сина назад у край, звідки ти вийшов?"
• Тоді Авраам відповів йому: "Гляди, щоб ти не відводив туди мого сина!
• Господь, Бог неба, який вивів мене з дому мого батька та з мого рідного краю, і який говорив до мене та клявсь мені словами: "Потомству твоєму дам я цю землю", - він пошле свого ангела перед тобою і візьмеш звідтіля жінку моєму синові.
• А як жінка не захоче йти з тобою, то ти будеш вільний від тієї клятви, що нею мені поклявся. Тільки сина мого туди не повертай!"
• І поклав слуга руку свою під стегно Авраама, свого пана, і поклявся йому в тому ділі.
• По тому взяв слуга десять верблюдів з-поміж верблюдів свого пана й вирушив у дорогу; з найліпшим, що лиш було в його пана знявсь він і рушив у дорогу в Арам Нагараїм, у місто Нахора.
• І поставив він верблюдів поза містом біля криниці надвечір, коли жінки виходять брати воду,
• та й мовив: "Господи Боже мого пана Авраама! Пощасти мені сьогодні, молю, і вчини милость моєму панові Авраамові.
• Ось я стою коло джерела води; дочки горожан виходять брати воду.
• Нехай дівчина, якій я скажу: "Нахили, з ласки, твій жбан, щоб я напився", а вона скаже: "Пий! Я ще й верблюдів твоїх понапуваю", - буде та, що її ти призначив слузі твоєму Ісаакові, і я по тому знатиму, що ти вчинив милость із моїм паном."
• Тож і сталося, що він ще й не скінчив говорити, як ось виходить із жбаном на своїх плечах Ревека, що народилась у Бетуела, сина Мілки, жінки Нахора, Авраамового брата.
• Була то дівчина прегарна з виду, незаймана, ні мужа ще не знала. Тож зійшла вона до джерела і, набравши повний жбан води, вийшла нагору.
• Слуга побіг їй назустріч та й мовив: "Дай мені, з ласки своєї, трохи напитися з твого жбану!"
• А вона: "Пий, добродію!" І спустила хутенько жбан на свою руку й дала йому напитися.
• Як же скінчила його напувати, каже: "Я ще і твоїм верблюдам начерпаю, поки не нап'ються."
• І скоро випорожнила свій жбан у пійло, побігла знову до криниці, щоб набрати води, і налляла всім його верблюдам.
• А чоловік придивлявся до неї мовчки, цікавий знати, чи пощастить йому Господь у дорозі, чи ні.
• Коли ж верблюди перестали пити, взяв чоловік золоту каблучку, вагою пів шекля, та дві запинки їй на руки, вагою десять шеклів золота,
• і спитав: "Чия ти дочка? Скажи мені, будь ласка, чи є в домі твого батька місце для нас переночувати?"
• Вона ж йому відповіла: "Я дочка Бетуела, сина Мілки, якого вона Нахарові вродила."
• Далі сказала йому: "Є в нас доволі й соломи й паші, та й місця переночувати."
• Тут чоловік схилив голову й, поклонившись Господеві,
• мовив: "Благословен Господь Бог пана мого Авраама, що не відмовив милости своєї і вірности своєї моєму панові! Мене ж Господь привів до дому братів мого пана."
• Побігла дівчина й оповіла в хаті матері своєї, що сталося.
• Був же в Ревеки брат, на ім'я Лаван. Метнувся Лаван до чоловіка надвір, до джерела.
• Як тільки він побачив каблучку й запинки на руках у своєї сестри та як почув слова Ревеки, сестри своєї, мовляв, ось так говорив чоловік до мене, то прийшов він до чоловіка, який стояв ще при джерелі коло верблюдів,
• і мовив: "Увійди, благословенний Господом! Чого стоїш надворі? Я ж напоготовив господу й місце для верблюдів."
• Увійшов цей чоловік у господу, а він (Лаван) порозвантажував верблюдів, дав соломи й корму верблюдам, та й води помити ноги його й людей, що були з ним.
• По тому поставив перед ним їжу. але той сказав: "Не їстиму, поки не оповім своєї справи." Лаван же відрік: "Говори."
• Він і заговорив: "Я слуга Авраама.
• Господь поблагословив вельми мого пана й він зробився великим; Господь дав йому овець і худоби, срібла й золота, рабів і рабинь, верблюдів та ослів.
• Та й Сара, жінка мого пана, як була вже старенька, вродила сина моєму панові, й цей дав йому все, що було його.
• І заприсягнув мене мій пан, кажучи так: "Не візьмеш жінки синові моєму з дочок ханаанян, що в їхнім краю я проживаю,
• а тільки підеш у господу батька мого й до роду мого та й візьмеш жінку моєму синові".
• Тоді сказав я до свого пана: "А може та жінка не піде за мною?"
• Та він мені відповів: "Господь, перед яким я ходжу, пошле ангела свого з тобою і пощастить твоїй дорозі; і ти візьмеш жінку синові моєму з мого роду й з господи батька мого.
• Тоді ти будеш вільний від присяги мені, коли підеш до мого роду; і коли вони тобі її не дадуть - тоді ти будеш вільний від присяги мені".
• От і прибув я нині до джерела й мовив: "Господи Боже мого пана Авраама! Покажи, благаю, чи доброзичиш ти мені в дорозі, що її оце верстаю.
• Ось я стою коло джерела води: нехай та дівчина, що вийде брати воду, і якій я скажу: "Дай мені, будь ласка, трохи води напитися з твого жбану",
• а вона до мене скаже: "І ти пий, і ще твоїм верблюдам начерпаю" - нехай вона буде та жінка, що її Господь призначив для сина мого пана".
• Ще не скінчив я й говорити сам до себе, аж ось виходить Ревека з своїм жбаном на плечі; спустилась до джерела й набрала води, а я тут до неї і кажу: "Дай мені, будь ласка, напитися!"
• Зняла вона хутенько свій жбан з-над себе й каже: "Пий, я і твоїх верблюдів теж понапуваю". Тож напивсь я, а вона понапувала й верблюдів.
• Тоді я її спитав: "Чия ти дочка?" Вона ж відповіла: "Дочка я Бетуела, сина Нахора, якого вродила йому Мілка". Тоді я наклав їй на ніс каблучку й запинки на її руки,
• та й схилив я голову і, поклонившись лицем Господеві до землі, благословив Господа Бога мого пана Авраама, що привів мене певною дорогою взяти дочку брата мого пана для його сина.
• А тепер, коли ви хочете зробити моєму панові честь і шану, повідайте мені, а коли ні, то дайте знати, щоб звернув або праворуч, або ліворуч."
• Лаван же й Бетуел у відповідь сказали: "Від Господа пішло це діло. Не можемо тобі нічого сказати.
• Оце Ревека перед тобою. Візьми (її) і йди, і нехай вона буде жінкою синові твого пана, як це присудив Господь."
• Коли слуга Авраама почув ці слова, поклонився аж до землі Господеві,
• і вийняв слуга золоті та срібні речі й одежу й дав Ревеці; а братові й матері її дав коштовні подарунки.
• І їли вони й пили, він і ті люди, що були з ним, та й переночувавши, встали вранці; тож він каже: "Пустіте мене до мого пана."
• Однак її брати й мати сказали: "Нехай побуде з нами дівчина ще кілька днів, з десять, а потім піде."
• Він же відповів їм: "Не баріть мене. Пощастив Господь моїй дорозі, тож і ви пустіте мене, нехай піду до свого пана."
• Вони ж сказали: "Прикличмо дівчину й її саму спитаймо."
• Тож прикликали Ревеку й кажуть до неї: "Чи підеш ти з цим чоловіком?" А вона відповіла: "Піду!"
• І відпустили Ревеку, сестру свою з її нянькою, та й Авраамового слугу з його людьми.
• При тому поблагословили вони Ревеку і промовили: "Ой ти, сестрице наша, стань тьмою тисяч: Нехай твоє потомство займе ворота своїх ворогів!"
• І вибралася Ревека зо слугинями своїми, і сівши на верблюдів, поїхали вони за чоловіком; отак узяв слуга Ревеку й пустився в дорогу.
• А Ісаак прийшов був тоді з дороги до криниці Лахаї-Рої, бо він жив у краї Негев.
• Раз вийшов Ісаак підвечір пройтися в полі. Підвів свої очі й бачить - ось ідуть верблюди.
• Ревека також підняла очі й, побачивши Ісаака, зійшла з верблюда,
• та й каже до слуги: "Хто то цей чоловік, що йде полем нам назустріч?" Слуга ж відрік: "То мій пан." Тоді вона взяла намітку та й накрилась.
• І розповів слуга Ісаакові все, що вчинив був.
• Тоді ввів її Ісаак у шатро Сари, своєї матері, і взяв він Ревеку та й стала вона йому за жінку. Він же полюбив її, і було це для нього розрадою після смерти матері своєї.