BG

СВЯТЕ ПИСЬМО

КНИГА ІОВА

11. Цофар докоряє Іовові

  • Заговорив Цофар з Наамату й мовив:
  • «Чи ж оте багатослів'я не знайде відповіді? | Чи ж за балакуном визнають слушність?
  • Чи ж твоє базікання призведе людей до мовчанки? | Глумитимешся, а ніхто тебе й не застидає?
  • Ти кажеш: Моя наука ясна, | і чистий я перед очима твоїми.
  • О, коли б Бог заговорив, | коли б він розтулив уста свої до тебе,
  • і показав тобі мудрости тайни, | що над усяке розуміння, | тоді б ти зрозумів, що Бог від тебе вимагає | менше, ніж твоя провина заслужила.
  • Чи ж можеш збагнути істоту Божу, | проникнути Вседержителя?
  • Вона висока, наче небо! Що вдієш? | Вона глибша Шеолу! Що знаєш?
  • Довша, ніж земля, її міра, | ширша, ніде море.
  • Коли проходить, хто його спинить? | Коли на суд поставить, хто йому заборонить?
  • Він бо знає людей підлих; | бачить лукавство й має його на увазі.
  • Тож так пустоголовий робиться розумним, | як дике осля стає свійським.
  • Якщо скеруєш твоє серце | і простягнеш руки твої до нього,
  • як віддалиш від твоїх рук кривду | й не даси неправді жити у твоїм наметі,
  • тоді напевне підведеш обличчя твоє без плями, | стоятимеш твердо, боятися не будеш.
  • Бо ти біду твою забудеш; | немов про воду, що сплила, ти згадуватимеш про неї.
  • Життя твоє буде ясніше півдня, | а темнота буде, як ранок.
  • Безпечний будеш, бо матимеш надію, | поглянеш навкруги й покладешся собі безпечно.
  • Ляжеш собі, й ніхто не смітиме тебе лякати, | і багато буде тих, що запобігатимуть у тебе ласки.
  • А очі злих погаснуть, | для них не буде втечі; | надія їхня - чим скорш умерти!»