КНИГА ІОВА

• Заговорив Цофар з Наамату й мовив:
• «Думки мої спонукують мене відповідати, | та й неспокій той, що в мені.
• Я вислухав докір, для мене образливий, | але мій розум шепоче, що маю відповісти.
• Чи ти не знаєш, що від віків, | з того часу, коли постала на землі людина,
• веселощі безбожного короткі | і радість нечестивого хвилева?
• Навіть якби під небеса піднявсь він зростом, | і голова його сягала аж до хмари,
• мов привид, пропаде навіки. | Хто його бачив, питатиметься: Де він?
• Він зникне, наче сон, його не знайдуть більше, | немов нічна мара, він щезне.
• Око, що бачило його, не бачитиме його ніколи, | і не вглядить його вже більш його оселя.
• Діти його відшкодують убогих, | руки його повернуть назад його багатство.
• Кості його повні юнацького запалу, | але він разом з ним ляже в порох.
• А коли зло було йому солодке в роті, | і він ховав його у себе під язиком,
• беріг його, не покидав його, | тримав його під піднебінням,
• то їжа ця в його нутрі зіпсується, | отрутою гадючою візьметься в його нутрощах.
• Він виблює добро, що був проглинув; | Бог вирве його з живота у нього.
• Отруту ссав гадючу - | його уб'є язик зміюки!
• Він не вздріє вже річок олії, | ані потоків меду й молока.
• Трудом набуте поверне, проковтнути не зможе; | плодом свого прибутку не буде радіти.
• Бо він гнобив і покидав убогих, | пограбував дім, замість його будувати.
• Бо черево його не відало наситу, | від його скупощів не можна було врятуватись.
• Від його ненажерства ніхто не міг спастися; | тим то і не буде тривким його щастя.
• У повноті достатків йому стане тісно, | всяке нещастя впаде на нього.
• Саме коли він наповнятиме живіт свій, | Бог зішле на нього жар свого гніву, | пустить дощем на його тіло стріли.
• Якщо ухилиться від зброї із заліза, | то його прошиє лук мосяжний.
• Стріла пройде йому навиліт через спину, | крізь жовч його пройде спис блискучий; | великий жах упаде на нього!
• Тьма-тьменна таємно для нього уготована. | Вогонь, що ніхто не роздмухав, пожере його; | він знищить і те, що лишиться в його наметі.
• Небо відкриє його несправедливість | і земля встане проти нього.
• Його домівку змиє повінь, | що розіллється в день Божого гніву,
• Ось яка доля грішника від Бога, | спадщина, що випаде йому від Бога.»