BG

СВЯТЕ ПИСЬМО

КНИГА ІОВА

22. Еліфаз говорить утретє

  • Заговорив Еліфаз із Теману й мовив:
  • «Чи ж може людина Богові бути корисна, | якщо сам собі мудрий приносить користь!
  • Що Всемогутній має з того, що ти справедливий? | Який йому прибуток з того, що твої дороги досконалі?
  • Чи може він тебе карає за твою побожність, | іде на суд із тобою?
  • Чи ж не за те, що злоба твоя превелика, | і що переступам твоїм нема краю?
  • Видно, ти брав з братів твоїх заклади за дрібницю, | здирав одежу з голих.
  • Спраглому не давав єси води напитись, | голодному відмовляв єси хліба.
  • Кожному сильному - була земля, | а прихильники твої заселювали її.
  • Ти відсилав удовиць із порожніми руками, | ламав сиротам руки!
  • Тим то навколо тебе сіті, | і страх тебе лякає раптово.
  • Світло тобі потемніло, ти вже не бачиш, | і повінь вод тебе вкриває.
  • Чи ж: Бог не наверху в небі? | Поглянь на зорі вгору, як вони високо!
  • Ти кажеш сам до себе: Що Бог знає? | Хіба він крізь чорну хмару судить?
  • Хмари йому завіса, він не бачить; | він небесним обрієм походжає.
  • Хочеш триматись одвічної дороги, | яку топтали люди беззаконні,
  • що були схоплені передчасно, | коли ріка підмила їхні основи?
  • Які до Бога говорили: Одступи од нас! | Що, мовляв, нам Всемогутній зробить?
  • Таж він наповнював їхні доми щастям, у той час, як думка злих його цуралась.
  • Бачать те праведники і радіють, | невинний із них сміється:
  • Хіба не пропав їхній статок? | Чи не пожер вогонь їхні рештки?
  • Тож помирися з ним, зроби угоду, | і твоє щастя повернеться до тебе!
  • Прийми з уст його науку. | Вклади його слова собі до серця.
  • Як до Всесильного ти звернешся покірно, | як віддалиш несправедливість від намету твого,
  • золото вважатимеш за порох, | оте офірське - за рінь із ручаїв.
  • Всесильний буде твоїм скарбом, | брусками срібла у тебе!
  • Тоді ти будеш радуватися Всесильним | і підведеш обличчя твоє до Бога.
  • Помолишся до нього, і він тебе почує, | і ти виконаєш твої обітниці.
  • Все, що задумаєш, тобі поталанить, | і над дорогами твоїми засяє світло,
  • бо він принизить того, хто несеться вгору, | а смиренний очима буде в нього врятований.
  • Безвинного він визволяє, | ти чистотою рук твоїх спасешся.»