СВЯТЕ ПИСЬМО
КНИГА ІОВА
23. Іов відповідає Еліфазові втретє
- Заговорив Іов і мовив:
- «Сьогодні знову гірка моя скарга, | його тяжка рука у мене стогін вириває.
- Коли б я знав, де його знайти | щоб доступитись до його престолу!
- Я впорядив би перед ним розправу, | наповнив би доводами мої уста.
- Я збагнув би слова відповіді до мене, | я зрозумів би, що він мені сказав би!
- Чи сперечався б він на повну силу зо мною? | О ні! Він би тільки до мене прислухався.
- Тоді з ним праведник став би на прю, | і я звільнився б від судді мого назавжди!
- Та як піду на схід - його немає, | на захід - його не помічаю.
- На півночі його шукаю - не бачу, | повернуся на південь - не виджу.
- Він знає мою путь і мою зупинку; | нехай же мене випробує: як золото, я вийду.
- Моя нога його сліду трималась; | путі його я пильнував, не відхилявся.
- Від заповіді уст його не відступав я, | накази уст його ховав у себе в грудях.
- Призначить він щось, - хто назад поверне? | Чого він забажає, те й зробить.
- Виконує бо свою постанову, | а й ще багато іншого, що в ньому існує.
- Тому я перед ним жахаюсь, | подумаю - і його лякаюсь.
- Бог зламав мій дух, | і налякав мене Всесильний.
- Бож не від темряви я гину, | і не від пітьми, що вкрила вид мій.»
ПІДТРИМАЙТЕ ДИВЕН СВІТ
Разом ми можемо більше! Зробіть свій внесок у розвиток нашого
проєкту.
проєкту
