КНИГА ІОВА

• І повів Іов далі свою мову, кажучи:
• «Клянуся Богом, що позбавив мене права, | і Всесильним, що напоїв гіркотою душу мою!
• Покіль мій дух у мені, | і Божий подих у моїх ніздрях,
• мої уста не говоритимуть неправди, брехні язик мій не промовить.
• Не бувати тому, щоб я та визнав за вами слушність! | Покіль не вмру, я досконалости моєї не зречуся.
• Триматимусь моєї правди, я її не облишу. | Совість моя ні одним моїм днем мені не докоряє!
• Нехай з моїм ворогом буде як з безбожником, | а з тим, хто встає проти мене - як з беззаконником!
• Яку безбожний має надію, коли молиться, | коли підносить душу свою до Бога?
• Чи ж вислухає Бог його взивання, | коли прийде на нього нужда?
• Чи буде відрадою йому Всесильний? | Чи буде прикликати Бога повсякчасно?
• Я пояснюю вам поведінку Божу, | я не таю Всесильного задумів.
• А якщо усі ви те бачили самі, | то чого марнотою пустословите?
• Ось яка злій людині від Бога доля, | й участь, що від Всесильного насильникові випадає!
• Як матиме синів багато, під меч підуть; | і його потомки не будуть мати досита хліба.
• Тих, що зостануться по ньому, мор забере до гробу, | їхні вдови плакати по них не будуть.
• Хоч він і назбирає, немов пилу, срібла, | й одежі, мов болота, наскладає,
• з наскладаного праведник буде вдягатись, | срібло наслідує невинний.
• Він будував дім собі, немов гніздечко; | немов курінь, що робить собі сторож.
• Багатим ляже, та востаннє; | відкриває очі: нічого більш немає!
• Удень прийде страх на нього, | а вночі вхопить його буря.
• Його підійме східній вітер, і геть піде; | він вихопить його із його місця.
• На нього непощадно кидатимуть камінням, | від караючої руки він утік би радо.
• Над ним плескатимуть у долоні; | де б він тільки був, його висвистуватимуть.»