BG

СВЯТЕ ПИСЬМО

КНИГА ІОВА

28. Похвала Божій мудрості

  • «Срібло має жилу початкову, | золото - також місце, де його очищують.
  • Залізо з землі добувають, | розтоплений камінь стає міддю.
  • Людина кладе край пітьмі, | розшукує до крайньої межі | - каміння темне, чорне.
  • Люди з світлом пробивають копальню, | де стопи не залишили пам'яті, | - зависають на далекому відлюдді.
  • Земля, що з неї хліб родиться, | під сподом, мов вогнем, розрита: -
  • місце сафірового каміння | та золотого пороху.
  • Стежки туди не знає хижа птиця, | і око яструба її не бачить.
  • Її не топчуть звірі дикі, | лев по ній не проходить!
  • Людина на кремінь кладе свою руку, | перевертає шкереберть гори.
  • У скелях прорубує рови, | усе дорогоцінне бачить його око.
  • Досліджує джерела рік, | виносить сховане на світло.
  • А мудрість звідкіля береться? | Де розумові місце?
  • Ніяка людина її путі не знає, | і не знайти її в землі живих.
  • Безодня каже: Вона не в мені! | Та й море мовить: Не у мене!
  • Її й за щире золото не придбати, | ані сріблом її не можна оцінити.
  • Її не можна оцінити золотом офірським, | ані оніксом дорогоцінним, ані сафіром.
  • Ні золото, ні скло не можуть порівнятися з нею; | її не виміняти за щирозлотний посуд.
  • А про коралі та кришталь і згадувати нічого! | Здобувати мудрість важче, ніж перли.
  • Їй не рівня топаз етіопський, | ні щирим золотом її не оцінити!
  • Звідкіль, отже, береться мудрість? Де розумові місце?
  • Вона від зору всього живого скрита, | і схована від птиць небесних.
  • Погибель і смерть кажуть: | До наших вух дійшла про неї чутка, -
  • але лиш Бог до неї знає стежку, | він знає її місце.
  • Бо він аж на край світу бачить, | на все, що є під небом, поглядає.
  • Коли він призначав вагу вітрові | і давав міру водам,
  • коли встановлював закон дощеві, | дорогу гуркотові грому, -
  • тоді її угледів, облічив, | усталив її, добре її розслідивши.
  • А людині сказав: Страх перед Господом - це мудрість, | берегтися зла - це розум!»