КНИГА ІОВА

• Як ті три мужі перестали відповідати Іовові, тому що він уважав себе праведним у своїх очах,
• тоді запалав гнівом Елігу, син Барахела з Бузу, з родини Рама. А запалав він гнівом на Іова за те, що Іов виправдовував себе радше, ніж Бога.
• На трьох же його друзів запалав він гнівом за те, що вони не знайшли ніякої більш відповіді, а все ж засудили Іова.
• Отже, Елігу ждав був, поки вони говорили з Іовом, бо вони були старші від нього віком.
• Як же Елігу побачив, що в устах трьох мужів не було більш ніякої відповіді, запалав гнівом,
• От і озвався Елігу, син Барахела з Бузу, й мовив: «Я молодий віком, а ви старі вже, | тому я наляканий, боявся | висловити вам мою думку.
• Я собі думав: Хай дні говорять, | і літа многі хай покажуть мудрість!
• То Божий дух у людині, | Всесильного надхнення їх урозумляє.
• Не ті, що мають багато літ, уже й мудрі, | і не старі вже й розуміють правду.
• Тому й кажу: Мене послухай! | Оповіщу і я, що знаю!
• Ось я чекав слів ваших, | вслуховувавсь у ваші міркування. | Тоді, як ви шукали слів,
• я пильно уважав на вас, | і ось ніхто Іовові не перечить, | ніхто з вас не відповідає на його промови.
• Тож не кажіть: Ми знайшли мудрість; | Бог нас навчає, не людина!
• Тому я не так сперечатися буду, | я відповім йому не вашими словами.
• Збентежені, не відповідали більше, | слів їм забракло.
• І я чекав; але що не говорять, | що стоять і не відповідають більше, -
• то відповім і я по змозі, | оповіщу і я, що знаю.
• Повний бо слів я, | мене спонукує дух усередині.
• Нутро моє, немов вино без стоку, | що нові міхи розриває.
• Я виговорюсь, легше мені стане; | розтулю мого рота й відкажу.
• Я не зважатиму ні на чию особу, | лестити не буду нікому;
• лестити бо й не вмію: | інакше бо умить мене вбив би Творець мій.»