КНИГА ІОВА

• «Тож вислухай, о Іове, мою мову, | вважай на кожне моє слово.
• Оце уста мої я розтулюю, язик мій промовляє у гортані!
• Серце моє повторить слова мудрі, | уста мої промовлять чисту правду.
• Дух Божий творив мене, | і подув Всесильного мене оживлює.
• Відказуй мені, коли можеш; | готуйся, стань проти мене!
• Ось я, як ти, у Бога, | - теж утворений із глини.
• Тим страх передо мною не буде тебе лякати, | моя рука не буде тяжіти над тобою.
• Ти промовляв до вух моїх, | і голос я вчув твоїх слів:
• Я чистий, без провини; | я бездоганний, вини в мені немає;
• він же зачіпки шукає на мене, | за ворога собі мене вважає,
• ноги мої заковує в кайдани, | й усі кроки мої назирає!
• От у цьому, я відповім тобі, що ти слушности не маєш, | бо Бог є більший від людини.
• Чого тобі на нього нарікати, що на всі твої слова він не відповідає?
• Бог скаже раз, скаже й двічі, | та на те не вважають.
• У сні, у нічному видінні, | коли глибокий сон на людей находить, | коли вони на ліжку засинають,
• тоді розтулює він людям вухо | і втискає свою пересторогу,
• щоб відвернути людину від якогось вчинку, | щоб від гордині мужа уберегти,
• щоб душу його зберегти від Ями, | життя його від переходу підземеллям.
• Бог його напоумлює хворобою на ложі | та безнастанним болем його костей,
• тож він відвертається від хліба, | й душа його від улюбленої страви.
• Тіло його очевидячки марніє, | самі лиш кості видно.
• Душа його зближається до Ями, | життя його - до місця, де померлі.
• Добре, коли є в когось ангел, | один на тисячу заступник, | щоб людині вказати її обов'язок,
• та змилуватись над ним і сказати: | „Звільни його, нехай не сходить в Яму! | Я знайшов бо викуп за його душу!"
• Тіло його тоді стає свіжішим, ніж в юнака, | і він повертається знов до днів молодечих.
• До Бога молиться, і Бог його приймає, | і з радістю він дивиться на нього, | повертає йому його справедливість.
• І тоді той співає прилюдно й промовляє: | Згрішив я, кривду заподіяв, | та Бог не відплатив мені тим самим;
• він звільнив мою душу від переходу через Яму, | життя моє світ бачить.
• Отак усе оце творить Бог | двічі, тричі з людиною,
• щоб вирятувати її душу з Ями, | щоб світлом живих її освітлити.
• Вважай же, Іове, та мене слухай; | мовчи, я буду говорити!
• Відповідай, як маєш що сказати! | Кажи, я радий дати тобі слушність.
• А коли ні, ти мене слухай! | Мовчи, і я навчу тебе мудрости.»