
СВЯТЕ ПИСЬМО
КНИГА ІОВА
34. Друга промова Елігу
- Елігу почав говорити далі й мовив:
- «Слухайте мої слова, о мудрі, | нахиліть до мене вухо, о розумні!
- Бо вухо слова розрізняє, | як піднебіння куштує страву.
- Розсудім разом, що є справедливе, | і визнаймо між нами, що є добре.
- Ось Іов мовив: ,,Я правий, | та Бог відмовив мені суду.
- Проти свого права мав би я брехати? | Рана моя невигойна, хоч я й невинний!"
- Чи є десь такий чоловік, як Іов, | що глум глитає, немов воду,
- що з лиходіями товаришує | та що з безбожниками ходить?
- Він бо сказав: Нема з того користи | людині, коли догоджає Богу.
- Тим слухайте мене, мужі розумні! | Не може бути зла у Бозі | й у Всесильному - неправди!
- Він людині відплачує згідно з її ділами; | як кожний ходить, так у Бога знаходить.
- Воістину Бог зла не чинить, | Всесильний суду не кривить.
- Хто йому довірив землю? | Хто доручив йому всесвіт?
- Якщо він візьме дух свій знов до себе, | до себе забере своє дихання, -
- усяке тіло зараз же загине, | людина повернеться у порох.
- Отже, як маєш розум, слухай! | Вважай на моїх слів голос!
- Чи ж міг би правити, хто ненавидить право? | Чи ж ти Сильного та Праведного осудив би?
- Того, що до царя мовляє: Негодящий! | А до вельмож: Безбожні! -
- що не зважає на князів особу, | не сприяє радше багатому, ніж бідному, | бо всі вони діло рук його.
- Раптом вони вмирають, і більше їх немає; | народ бунтується посеред ночі, | без труднощів могутнього скидає.
- Бо його очі над путями чоловіка, | він бачить кожен його крок.
- Нема ні темряви, ані глухої тіні, | де б лиходії могли заховатись.
- Він не накладає на людину строку, | щоб та ставала на суд із Богом.
- Він розгромлює без допиту вельможних, | і ставить на їхнє місце інших.
- Він знає добре їхні вчинки | скидає їх одної ночі, - і топчуть їх.
- Як беззаконних карає їх передочима інших
- за те, що відхилилися від нього | й ніколи про путі його не дбали,
- так що дійшов до нього зойк злиденних, | і він почує крик смиренних.
- Коли він спочиває, хто потривожити його посміє? | Коли обличчя своє сховає, хто його побачить? | Він на народи й одиниці поглядає,
- щоб лицемір не царював, глузуючи з народу.
- І коли він до Бога каже: Мене обдурено! | Зла не чинитиму вже більше!
- Навчи мене, якщо я помилився! | Якщо вчинив несправедливість, більш не буду! -
- то чи він, гадаєш, має тим самим відплатити? | Через те, що зневажаєш суди, | через те, що то ти вибираєш, а не я, | - скажи, отже, що знаєш!
- Розумні люди мені скажуть, | і мудрий муж, що мене чує:
- Іов говорить нерозважно, | в його словах нема глузду!
- Коли б то Іова розсліджено докладно | за відповіді, що личать людям нечестивим,
- бо він до гріхів своїх додає ще бунт | і затискає кулаки при нас, | і множить слова проти Бога!»
ПІДТРИМАЙТЕ ДИВЕН СВІТ
Разом ми можемо більше! Зробіть свій внесок у розвиток нашого
проєкту.
проєкту