КНИГА ІОВА

• «Чи знаєш час, коли гірські кози котяться? | Чи спостеріг пологи ланей?
• Можеш порахувати місяці, за яких вони вагітні ходять? | Чи знаєш час, коли вони родять?
• Вони злягають, приводять своїх діток | і пускають плід свій.
• Діти їхні кріпнуть, ростуть у пустині, | відходять і не повертаються вже більше.
• Хто пустив дикого осла на волю? | Хто розв'язав пута онагра,
• якому я призначив степ на житло, | солонці на перебування?
• Він кпить з гармидеру у місті, | крик погонича не чує.
• Він нишпорить по горах, на своєму пасовиську, | вишукуючи всяку зелень.
• Чи схоче служити тобі буйвол? | Чи заночує він при яслах у тебе?
• Чи ти прив'яжеш йому до шиї посторонок? | Чи боронуватиме він за тобою ниву?
• Чи покладешся на нього, тим що велика в нього сила, | і лишиш на нього твою працю?
• Чи будеш певний, що він назад прийде | і завезе зерно на тік твій?
• Крило у струся красне, | пір'я й пух у нього гарні?
• Коли кладе на землі свої яйця | і на піску їх вигріває,
• він забуває, що нога їх може роздушити, | що дикий звір їх може розтоптати.
• До власних дітей він жорстокий, | мов би вони не його були; | йому байдуже, що праця його марна.
• Бо Бог позбавив його глузду, | не наділив його розумом.
• Але скоро здійметься, махнувши крильми, | з коня й комонного сміється!
• Хіба то ти даєш коневі силу? | Вдягаєш гривою його шию?
• Силуєш його, неначе сарану, стрибати? | Його величне іржання жах наводить.
• Він риє копитами землю й силою радіє, | кидається назустріч зброї.
• Він зо страху сміється, нічого не боїться, | перед мечем не відступає.
• Над ним гуркоче сагайдак, | вогненний спис і ратище.
• В тріпотливому запалі він мов глитає землю, | не може встоятись коли сурма засурмить.
• Щоразу, як засурмить, він іга-га! - каже, | здалека чує битву, | грімкий голос старшин і військовії кличі.
• Чи то твоєю мудрістю літає сокіл, | на південь простягає крила?
• Чи на твій наказ орел летить угору, | гніздо собі на висоті звиває?
• Живе на скелі і ночує, | на верхах зубчастих та на твердинях.
• Звідти чигає він на здобич, | очі його бачать далеко.
• Його орлята кров смокчуть: | де труп - і він там!»