КНИГА ІОВА

• Заговорив Іов і мовив:
• «О коли б то зважено моє горе, | і на вагу покладено все моє нещастя!
• Воно б напевно переважило пісок у морі, | тим то й слова мої без тями.
• Бо стріли Всемогутнього мене прошили, | і їхню отруту мусить моя душа пити; | і страхи Божі спрямувались проти мене.
• Чи ж скиглить у траві осел дикий? | Чи ж реве віл при яслах повних?
• Чи ж їсть хтось несмачне, без соли? | Чи ж є смак у яєшній білковині?
• Чого я не хотів і доторкнутись, | те їжею гидкою стало для мене.
• Коли б то вже моє прохання збулось, | коли б то Бог здійснив мою надію,
• коли б то Бог зволив мене розтоптати, | простерти свою руку й убити мене!
• Я мав би ще якусь утіху, | звеселився б у нещадній муці, | бо я не зрікся постанов Святого!
• Яка у мене сила, щоб чекати? | Яке моє майбутнє, щоб тягнути вік мій?
• Чи ж моя сила міцна, як камінь? | Чи, може, тіло моє з міді?
• Чи ж не віднято в мене мою поміч? | Чи ж маю я якийсь рятунок?
• Нещасний має право на милосердя друга, | навіть коли він утратив страх перед Всемогутнім.
• Мої брати, немов потік, зо мною віроломні, | мов ложе ручаїв бистротекучих,
• від криги каламутних, | що на них купи снігу.
• Під час посухи вони зникають, | під спеку швидко висихають.
• За ними валки змінюють свою дорогу, | заходять у пустиню й гинуть.
• Темаські каравани за ними виглядають, | валки шеваські на них уповають,
• та розчаровуються у своїй надії, | до них приходять і ніяковіють.
• Такі й ви тепер для мене: | побачили страшне та й полякались.
• Чи я колись казав вам: Дайте мені! | З достатків ваших мені подаруйте!
• З ворожої руки мене врятуйте, | і викупіть мене з рук розбишаків! –
• Навчіть мене, і я замовкну! | Вкажіть мені, у чому помиливсь я!
• Чому глумитеся зо слів правди? | І що він варт, отой ваш докір?
• Невже вигадуєте лиш слова, щоб докоряти? | Таж мова розпачливого - на вітер!
• Навіть на сироту кидаєте ви жереб | і шахруєте вашим другом.
• Тож, прошу, згляньтесь надо мною; | я вам увічі не скажу неправди!
• Верніться, нема тут лукавства; | верніться, право моє ще існує!
• Чи на язиці в мене лукавство? | Чи, може, моє піднебіння не вміє розрізняти лиха?»