BG

СВЯТЕ ПИСЬМО

КНИГА ПСАЛМІВ

104. (103) Хвала Богові Творцеві

  • Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, великий єси вельми! Ти одягнувсь величчю й красою,
  • ти світлом, наче ризою, покрився. Ти розіп'яв, неначе намет, небо.
  • Ти збудував твої горниці в водах. Із хмар собі робиш колісницю, ходиш на крилах вітру.
  • Вітри своїми посланцями учиняєш, полум'я вогненне - слугами своїми.
  • Ти заснував землю на її підвалинах - не захитається по віки вічні.
  • Безоднею, немов одежею, покрив її, понад горами стали води.
  • Перед погрозою твоєю вони втікали, перед голосом грому твого тремтіли.
  • Звелися гори, зійшли долини до місця, що ти їм призначив.
  • Поставив їм границю, якої не перейдуть, щоб знову покрити землю.
  • Джерела посилаєш у ріки, які течуть проміж горами.
  • Усю звірину, що в полі, вони напувають, дикі осли там гасять свою спрагу.
  • Над ними кублиться небесне птаство з-поміж гілляк дає свій голос.
  • Ти напуваєш гори з твоїх горниць, земля насичується плодом діл твоїх
  • Вирощуєш траву для скоту, зела - на вжиток людям; щоб хліб із землі добували:
  • вино, що серце людське звеселяє олію, щоб від неї ясніло обличчя, і хліб, що скріплює серце людське.
  • Насичуються дерева Господні, кедри ливанські, що посадив їх.
  • На них гніздяться птиці; бусли - на кипарисах їхнє житло.
  • Високі гори для кіз диких, скелі - для борсуків притулок.
  • Ти створив місяць, щоб значити пори; сонце знає свій захід.
  • Наводиш темряву, і ніч надходить, що в ній ворушаться усі звірі дібровні.
  • Левенята рикають за здобиччю своєю, поживи від Бога собі просять.
  • Ховаються, як тільки зійде сонце, лягають у своїх барлогах.
  • Виходить чоловік до свого діла й до своєї праці аж до вечора.
  • Яка їх, твоїх діл, Господи, сила! У мудрості усе ти створив, - повна земля твоїх створінь.
  • Ось море велике, прешироке, у ньому плазунів безліку, звірів малих і великих.
  • Там кораблі проходять, є і Левіятан, котрого ти створив, щоб ним бавитися.
  • Усі вони від тебе дожидають, щоб дав їм у свій час поживу.
  • Коли даєш їм, вони її збирають, як розтулюєш твою руку, вони насичуються благом.
  • Вони бентежаться, коли ховаєш вид твій; як забираєш дух у них, вони гинуть і повертаються в свій порох.
  • Зішлеш твій дух, - вони оживають і ти відновлюєш лице землі.
  • Нехай слава Господня буде повіки нехай Господь радіє творами своїми;
  • спогляне він на землю, і вона стрясається, торкнеться гір, - вони димують.
  • Я буду Господеві співати поки життя мого, псалми співатиму, скільки буду жити.
  • Хай буде приємна йому моя пісня; у Господі я веселитимусь.
  • Хай грішники з землі щезнуть, і беззаконних більше хай не буде. Благослови, душе моя, Господа! Алилуя!