СВЯТЕ ПИСЬМО
КНИГА ПСАЛМІВ
137. (136) Туга вигнанців за рідним краєм
- Над вавилонськими ріками, там ми сиділи й ридали, як згадували Сіон.
- На вербах, серед нього, повісили ми наші гусла.
- Бо там пісень у нас просили ті, що в неволю нас забрали, просили радости у нас тії, що мук нам завдавали: «Співайте нам пісень сіонських!»
- Як нам пісень Господніх на чужій землі співати?
- Якщо тебе, Єрусалиме, я забуду, нехай забудеться моя десниця!
- Нехай прилипне язик мій до піднебіння, коли тебе я не згадаю, коли Єрусалим я не поставлю понад найвищу мою радість!
- Згадай, о Господи, день Єрусалиму синам едомським, що кричали: «Руйнуйте, руйнуйте його аж до підвалин!»
- О дочко вавилонська, руїннице! Щасливий, хто тобі відплатить те, що ти нам зробила.
- Щасливий, хто, вхопивши дітей твоїх, розіб'є їх об скелю.
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
41
42
43
44
45
46
47
48
49
50
51
52
53
54
55
56
57
58
59
60
61
62
63
64
65
66
67
68
69
70
71
72
73
74
75
76
77
78
79
80
81
82
83
84
85
86
87
88
89
90
91
92
93
94
95
96
97
98
99
100
101
102
103
104
105
106
107
108
109
110
111
112
113
114
115
116
117
118
119
120
121
122
123
124
125
126
127
128
129
130
131
132
133
134
135
136
137
138
139
140
141
142
143
144
145
146
147
148
149
150
ПІДТРИМАЙТЕ ДИВЕН СВІТ
Разом ми можемо більше! Зробіть свій внесок у розвиток нашого
проєкту.
проєкту
