BG

СВЯТЕ ПИСЬМО

КНИГА ПСАЛМІВ

90. (89) Бог - вічне пристановище 1-6; гріх - причина злиднів 7-11; молитва 12-17

  • Молитва Мойсея, чоловіка Божого.
    Господи, ти був нам пристановищем по всі роди.
  • Перш, ніж постали гори і народилася земля, і всесвіт, від віку й до віку ти єси Бог.
  • Ти повертаєш людей у порох, кажучи: «Поверніться, сини людські!»
  • Бо тисяча літ в очах у тебе, мов день учорашній, що минув, і мов нічна сторожа.
  • Змітаєш геть їх: вони стають, мов сон уранці, Мов та трава, що зеленіє.
  • Уранці квітне й зеленіє, а ввечорі - підтята висихає.
  • Бо гинемо від гніву твого, і стривожились ми від обурення твого.
  • Поставив ти провини наші перед собою, гріхи наші таємні перед світлом обличчя твого.
  • Усі бо наші дні никнуть від гніву твого; літа наші минають, мов зідхання.
  • Дні віку нашого сімдесят років, а як при силі - вісімдесят років; і більшість із них - то труд і марність, бо скоро линуть, і ми зникаєм.
  • Хто знає силу гніву твого? Хто бачив твоє обурення?
  • Навчи ж нас дні наші рахувати, щоб ми дійшли до розуму доброго.
  • Повернися, Господи! - докіль? -і змилуйся над слугами твоїми.
  • Насити нас милістю твоєю вранці, щоб ми раділи й веселились по всі дні наші.
  • Звесели нас мірою днів, за яких засмутив єси нас, мірою літ, що ми в них звиділи горе.
  • Хай з'явиться твоїм слугам твоє діло, і слава твоя їхнім дітям.
  • І ласка Господа, Бога нашого, хай буде над нами, і стверди діло рук наших; стверди його - діло рук наших!