ПРИПОВІДКИ

• Мудрість будує свій будинок, | а дурнота його руйнує власними руками.
• Хто ходить просто, Господа боїться; | чиї ж криві дороги, той ним гордує.
• В устах дурного - бич гордині; | а губи мудрих їх оберігають.
• Де волів немає, там порожні ясла; | де бики сильні, там урожай великий.
• Правдивий свідок неправди не говорить; | фальшивий свідок брехнями дихає.
• Шукає мудрости насмішник, та даремно, | а для розумного знання річ легка.
• Йди геть від дурня, | бо тії не знайдеш уст розумних.
• Мудрість розумного - свою дорогу знати; | безумство глупих - обман.
• Дурний з гріха сміється; | між праведними існує ласка.
• Серце знає своє горе, | а в радощі його чужому не втручатись.
• Дім лихих розпадеться, | а намет праведних процвітатиме.
• Є дорога, що людині здається проста, | але кінець її - шлях смерти.
• Навіть від сміху болить серце, | і кінцем радощів буває смуток.
• Нестале серце насититься заходами своїми, | людина добра - вчинками своїми.
• Простодушний іме віри кожному слову; | розумний уважає на свої кроки.
• Мудрий боїться й відвертається від зла, | а дурний зухвалий у своїй самовпевненості.
• Запальна людина робить дурниці, | розважливий - зносить усе.
• Простаки наслідують дурноту, | розумні ж увінчаються знанням.
• Ледачі перед добрими вклоняться, | а безбожні перед праведних дверима.
• Бідний навіть сусідові нелюбий, | в багатого ж є сила друзів.
• Грішить той, хто гордує ближнім; | щасливий той, хто жалує вбогих.
• Чи ж не збочують тії, що замишляють лихо? | Милість і правда тим, хто добро замишляє.
• Кожна праця приносить користь; | пуста балаканина - голод.
• Вінець мудрих - їхній хист; | корона дурних - безглуздя.
• Вірний свідок рятує душі: | хто дихає брехнею, той - облуда.
• В Господнім страсі - міцне довір'я людини, | і її діти матимуть притулок.
• Господній острах - джерело життя, | щоб уникати сітей смерти.
• У безлічі народу - царя слава; | у нестачі людей - руїна князя.
• Хто терпеливий, той великий розум має; | а хто на гнів запальний, виявляє дурноту.
• Лагідне серце - життя для тіла, | а заздрість гризе кістки.
• Хто гнітить убогого, той Творця його зневажає, | а почитає той, хто жалує бідного.
• Злого валить на землю його власна злоба, | а праведник у своїй чесності знайде притулок.
• У серці розумного мудрість покоїться, | а між дурними її не видно.
• Справедливість підносить народ угору, | а гріх - сором народів.
• Царська прихильність - розумному слузі; | гнів його на того, що йому сором коїть.