ПРИПОВІДКИ

• Лагідна відповідь гасить гнів, | дражливе слово викликає лютощі.
• Язик мудрих точить знання, | уста дурних мелють дурниці.
• На кожнім місці Господні очі | стежать за злими та добрими.
• Язик лагідний - дерево життя, | лукавий - пригноблює душу.
• Дурний нехтує навчанням свого батька, | а хто на картання зважає, стає мудрим.
• У домі праведного - добра повно, | у прибутках лихого - саме безладдя.
• Мудрих уста поширюють науку, | не так бо - серце безумних.
• Жертва злих - гидота Господеві; | молитва ж праведних йому угодна.
• Огидна Господеві дорога злого; | того ж, що по правді ходить, він любить.
• Сувора кара тим, хто зо стежки збочує; | хто ненавидить напоумлення, той загине.
• Шеол і Аваддон перед Господом (відкриті); | тим більше - серця синів людських.
• Глузовник не любить тих, що його картають; | до мудрих він не піде.
• Веселе серце звеселяє обличчя; | а як журба на серці, то й душа ниє.
• Розумне серце шукає знання, | уста ж безумних живляться дурнотою.
• Усі дні погані в сумного, | веселе ж серце завжди бенкетує.
• Ліпше трохи в Господньому страсі, | аніж великі скарби у тривозі.
• Ліпше миска капусти, та з любов'ю, | ніж віл годований, та з ненавистю.
• Гаряча людина здіймає сварку, | а лагідна втихомирює незгоду.
• Лінивого дорога немов устелена терням, | а стежка праведних гладенька.
• Розумний син веселить батька, | дурний же матір свою зневажає.
• Дурнота - радість безглуздому; | розумний чоловік іде шляхом просто.
• Без міркування задуми не таланять, | а як порадників багато - щастять.
• Людина рада відповіді своїх уст, | і яке любе слово, сказане доречі!
• Стежка життя веде мудрого вгору, | щоб ухилитись від Шеолу долі.
• Господь розвалить дім гордих | й утвердить межу вдовиці.
• Огидні Господеві задуми погані, | слова ж чисті - приємні.
• Хто жадібний наживи, той руйнує дім свій; | а хто гостинці ненавидить, той буде жити.
• Серце праведного обдумує, що має відповісти; | а уста злих зло виливають.
• Господь від лихих далеко, | молитву ж праведних вислуховує.
• Ласкавий погляд веселить серце; | добра новина підкріпляє тіло.
• Вухо, що слухає спасенного картання, | посеред розумних перебуває.
• Хто напоумлення відкидає, свою душу зневажає; | а хто на навчання зважає, той глузду набуває.
• Острах Господній - мудрости навчання; | славу випереджує - покора.