BG

СВЯТЕ ПИСЬМО

ПРИПОВІДКИ

17. Приповідки Соломона про мудрого й дурного, про чесноти й пороки від 10 до 22 глави, 16 стиха

  • Ліпше шматок хліба та мир до нього, | ніж хата, повна жертвенного м'яса, та незгода.
  • Розумний слуга старшує над ганебним сином, | - з братами він розділить спадщину.
  • Як горно срібло, а вогонь золото, | так Господь випробовує серце.
  • Злочинець уважний на згубну мову, | а брехун прислухається до лукавого язика.
  • Хто з бідного сміється, той його Творця зневажає; | і хто нещастю радий, той не уникне кари.
  • Вінець старих людей - сини синів; | слава ж дітей - їхні батьки.
  • Не личить дурневі наказуюча мова, | тим менше князеві - уста брехливі.
  • Гостинець - самоцвіт для того, хто його має: | куди б не обернувсь він, матиме щастя.
  • Хто провину покриває - той любови шукає; | хто ж її згадує в розмові, той друзів розділяє.
  • Більше картання проймає розумного, | аніж дурного сто ударів.
  • Лихий шукає тільки заколоту, | тож на нього посланий буде жорстокий ангел.
  • Ліпше наштовхнутись на ведмедицю, в якої відібрано ведмежат, | аніж на дурня, коли він шаліє.
  • Хто за добро злом платить, | від хати того зло не відійде.
  • Почати сварку - немов випустити воду: | покинь спір, заки зчиниться сварка.
  • І той, хто винного виправдує, і той, хто праведника обвинувачує, | обидва вони огидні Господеві.
  • Навіщо гроші в руках дурня? | Щоб мудрости купити? Таж у нього розуму нема.
  • Друг любить протягом усього часу; | він братом буде, коли спаде нещастя.
  • Не має глузду той, хто зобов'язується | і дає запоруку перед ближнім.
  • Хто любить рани, той любить сварку; | а хто нахабний, той занепаду шукає.
  • Підступне серце добра не знаходить; | язик лукавий у біду потрапляє.
  • Хто народжує дурня - собі на журбу народжує; | тим то батько дурного радощів не знає.
  • Веселе серце - ліки добрі; | а дух прибитий висушує й кості.
  • Гостинці з пазухи бере безбожний, | щоб скривити стежки правосуддя.
  • Мудрість у розумного перед очима, | дурного ж очі на край землі несуться.
  • Безумний син своєму батькові досада, | і гіркота тій, що його вродила.
  • Карати справедливого не добре, | як і бити благородного за правоту.
  • Хто в словах здержливий, той має знання, | і розумний той, у кого кров холодна.
  • І дурень, як мовчить, здається мудрим, | і розважливим, як стулить губи.