
СВЯТЕ ПИСЬМО
ПРИПОВІДКИ
17. Приповідки Соломона про мудрого й дурного, про чесноти й пороки від 10 до 22 глави, 16 стиха
- Ліпше шматок хліба та мир до нього, | ніж хата, повна жертвенного м'яса, та незгода.
- Розумний слуга старшує над ганебним сином, | - з братами він розділить спадщину.
- Як горно срібло, а вогонь золото, | так Господь випробовує серце.
- Злочинець уважний на згубну мову, | а брехун прислухається до лукавого язика.
- Хто з бідного сміється, той його Творця зневажає; | і хто нещастю радий, той не уникне кари.
- Вінець старих людей - сини синів; | слава ж дітей - їхні батьки.
- Не личить дурневі наказуюча мова, | тим менше князеві - уста брехливі.
- Гостинець - самоцвіт для того, хто його має: | куди б не обернувсь він, матиме щастя.
- Хто провину покриває - той любови шукає; | хто ж її згадує в розмові, той друзів розділяє.
- Більше картання проймає розумного, | аніж дурного сто ударів.
- Лихий шукає тільки заколоту, | тож на нього посланий буде жорстокий ангел.
- Ліпше наштовхнутись на ведмедицю, в якої відібрано ведмежат, | аніж на дурня, коли він шаліє.
- Хто за добро злом платить, | від хати того зло не відійде.
- Почати сварку - немов випустити воду: | покинь спір, заки зчиниться сварка.
- І той, хто винного виправдує, і той, хто праведника обвинувачує, | обидва вони огидні Господеві.
- Навіщо гроші в руках дурня? | Щоб мудрости купити? Таж у нього розуму нема.
- Друг любить протягом усього часу; | він братом буде, коли спаде нещастя.
- Не має глузду той, хто зобов'язується | і дає запоруку перед ближнім.
- Хто любить рани, той любить сварку; | а хто нахабний, той занепаду шукає.
- Підступне серце добра не знаходить; | язик лукавий у біду потрапляє.
- Хто народжує дурня - собі на журбу народжує; | тим то батько дурного радощів не знає.
- Веселе серце - ліки добрі; | а дух прибитий висушує й кості.
- Гостинці з пазухи бере безбожний, | щоб скривити стежки правосуддя.
- Мудрість у розумного перед очима, | дурного ж очі на край землі несуться.
- Безумний син своєму батькові досада, | і гіркота тій, що його вродила.
- Карати справедливого не добре, | як і бити благородного за правоту.
- Хто в словах здержливий, той має знання, | і розумний той, у кого кров холодна.
- І дурень, як мовчить, здається мудрим, | і розважливим, як стулить губи.
ПІДТРИМАЙТЕ ДИВЕН СВІТ
Разом ми можемо більше! Зробіть свій внесок у розвиток нашого
проєкту.
проєкту