ПРИПОВІДКИ

• Ліпше убогий, що ходить у своїй невинності, | ніж дурний з нещирими устами.
• Навіть горливість без знання не добра, | а хто надто поспішає - помилиться.
• Безумність людини руйнує її долю, | та й ще на Господа вона серцем гнівається.
• Багатство множить друзів, | а бідного покидає й друг його.
• Фальшивий свідок не уникне кари; | хто дихає брехнею, не знайде рятунку.
• Багато тих, що запобігають у князя ласки; | кожен друг тому, хто дає гостинці.
• Убогим всі брати нехтують, | тим більше його друзі віддаляються від нього; | у кого забагато приятелів, матиме з цього шкоду, | так само, хто вганяється за чужими справами.
• Хто здобуває мудрість, той любить свою душу; | хто розуму пильнує, той знайде добро.
• Неправдомовний свідок не уникне кари; | хто дихає брехнею, той загине.
• Не личать дурневі розкоші, | тим менше слузі - панувати над князями.
• Розважність людини - бути повільним до гніву; | слава її - переступи забувати.
• Гнів царський - мов рик лева, | а його милість - як роса на рослину.
• Дурний син - батькові нещастя; | а суперечки жінчині - безупинне води накрапання.
• Дім і достатки - то по батьках спадок, | але від Господа розумна жінка.
• Лінивство глибокий сон наводить; | душа недбала буде голодувати.
• Хто береже заповідь, той береже себе самого, | а хто словом нехтує, той помре.
• Хто чинить бідному добро, той Господеві позичає, | і він йому відплатить за його добродійство.
• Карай твого сина, покіль є надія, | але б'ючи, не бий його до смерти.
• Вельми гнівливий прийме кару: | бо коли його хочеш рятувати, зробиш ще більше гнівливим.
• Слухай пораду й приймай навчання, | щоб стати мудрим наостанку.
• Багато задумів у серці людини, | але воля Господня - вона встоїться.
• Плід людини - її милосердя; | убогий - ліпший, ніж брехун.
• Господній острах - життєдайний: | насичений ним - в спокої перебуватиме, і лихо його не спіткає.
• Ледачий запускає свою руку в миску, | та тяжко йому її до рота донести.
• Коли насмішника вдариш, то й простодушний стане розумнішим; | коли розумного скартати, він набереться знання.
• Хто обдирає батька й проганяє матір, | той син ганебний, безсоромний.
• Кинь, сину, слухати науку, | що відводить від слів розумних.
• Лукавий свідок глузує з правосуддя, | а уста грішників пожирають беззаконня.
• Готові на насмішників дрюки, | і на спину дурних - удари.