ПРИПОВІДКИ

• Коли сядеш їсти з вельможею, | добре вважай на те, хто перед тобою,
• і поклади собі ножа на горло, | коли ти надто ласий.
• На ласощі його не надься: | то оманлива страва.
• В багатство не силкуйся вбиватись; | покинь думати про нього.
• Подивишся на нього, а його вже немає, | бо воно майструє собі крила, мов орел, який лине в небо.
• Не їж хліба із скнарою, | на його ласощі не надься,
• бо він буде мов той, хто рахує в своїм серці: | “їж, пий!” - він тобі скаже, | та його серце не з тобою.
• Шматок, що з'їв, ти повернеш, | і слова твої солодкі втратиш.
• Не говори до вух дурному, | бо він зневажить мудрість слів твоїх.
• Не пересувай межі древньої, | і не вдирайся в поля сирітські,
• бо їх заступник сильний; | він захистить їхнє діло супроти тебе.
• Прихили твоє серце до навчання, | і твої вуха до слів науки.
• Не щади для хлопця картання: | не умре бо, як битимеш його різкою.
• Ти битимеш його різкою | - і врятуєш його душу від Шеолу.
• Мій сину! Як серце твоє мудре, | то й моє серце теж буде радіти,
• і моє нутро буде веселитись, | коли уста твої казатимуть праві речі.
• Нехай твоє серце грішникам не заздрить, | але будь у Господнім страсі повсякденно,
• бо будучина існує напевне, | і твоя надія не буде марна.
• Слухай, сину мій, і будь мудрий, | справляй серце твоє на путь (праву).
• Не бувай з тими, що впиваються вином, | ані між тими, що обжираються м'ясом,
• бо п'яниці й ненажери зубожіють, | а довге спання їх вбирає у лахи.
• Слухай батька, що породив тебе; | не зневажай матері, коли вона старенька.
• Придбай правду й не продавай її, | - мудрість, навчання й розум.
• Праведного батько веселитиметься вельми, | і хто мудрого породив, буде ним радіти.
• Нехай радіють батько твій і мати; | нехай веселиться та, що тебе породила.
• Дай мені, сину, твоє серце, | і твої очі нехай доріг моїх пильнують,
• бо блудниця - то глибока яма, | вузька криниця - чужинка.
• Неначе харцизяка, вона засідає | і між людьми зрадників множить.
• У кого: “Ой” - у кого: “Ой, леле”? | У кого сварка, у кого скарги? | У кого рани без причини? | У кого очі червоні?
• У тих, що при вині засиджуються довго; | у тих, що ходять смакувати вино пахуче.
• Не приглядайся до вина, яке воно червоне, | як гарно світиться у кубку, | як лагідненько ллється.
• Потім воно вкусить, як гадина, | утне, немов зміюка.
• Тобі ввижатимуться дивні речі, | серце твоє буде дурниці говорити;
• і будеш немов той, що дрімає серед моря, | або як той, що вгорі лежить на щоглі.
• “Били мене, та мене не боліло, | товкли мене, та не знав я нічого. | Коли ж я прокинусь? | Я буду знов того шукати!”