ПРИПОВІДКИ

• Злим людям не завидуй, | ані бажай їх товариства,
• бо серце їх міркує про насильство; | їхні уста говорять лише лихо.
• Дім мудрістю будують | і розумом його скріплюють;
• знанням сповнюються комори; | всяким дорогим і красним майном.
• Мудрий чоловік потужний; | муж знання збільшує силу,
• бо ти розумним міркуванням твою війну вестимеш; | і в багатьох дорадниках - перемога.
• Для дурня мудрість недосяжна, як коралі: | уст своїх при брамі він не відчинить.
• Хто намислив зло чинити, | того назвуть провідником лукавства.
• Дурного думка - гріх; | глузливий - для людей осоружний.
• Як ти в біді піддався, | то мала сила в тебе.
• Рятуй тих, що на смерть тягнені, | і від засуджених на страту не відступай.
• Якщо ти скажеш: “Таж я про це не знав!” | - то хіба той, хто серця важить, не розуміє того, | і той, хто наглядає за тобою, цього не знає? | Хіба він кожному не відплатить за його вчинками?
• Їж мед мій сину, бо то річ добра, | і крижка меду тобі на смак солодка.
• Знай же ж, що мудрість для душі твоєї. | Як ти її знайшов - маєш майбутнє, | і надія твоя не пропаде.
• Не зазіхай на праведника хату | і не пустош місця його спочинку.
• Бо праведний сім раз упаде й знову встане, | а безбожник спіткнеться в нещасті.
• Як упаде твій ворог, не веселися; | як він спіткнеться, не тішся серцем,
• а то Господь побачить і буде йому не довподоби, | і відверне гнів свій від нього.
• Не гнівайся на лиходіїв;| злим не завидуй,
• бо для лихого немає майбуття, | світильник злих погасне.
• Мій сину, Господа й царя страхайся; | з бунтівниками не приставай,
• бо вмить прийде їхня погибель, | і знищення, що йде від обох, хто передбачить?
• Це теж від мудрих: | вважати на особу на суді - не годиться.
• Хто злому каже: “Ти праведний”, | того народ клястиме, люди зненавидять.
• А тим, що судять справедливо, буде добре, | й на них зійде благословення.
• Той в уста цілує, | хто щирим словом відповідає.
• Упорай діла твої зовнішні, | і підготуй своє поле, | а вже потім будуй собі хату!
• Не свідчи на ближнього безпідставно | і не обманюй своїми устами.
• Не кажи: “Як він мені вчинив, так я йому вчиню; | відплачу кожному за його вчинками!”
• Ішов я попри поле ледачого, | ; попри виноградник недоумка;
• дивлюсь - кропивою позаростало, | і будяками зверху вкрилось, | камінна огорожа його розвалилась!
• Поглянув я та й узяв собі до серця, | позирнув і взяв ось таку науку:
• “Ще трохи сну, трохи дрімання; | трохи згорнути руки, щоб спочити, -
• і твої злидні прийдуть наскоком, | нужда твоя - мов чоловік оружний”.