ПРИПОВІДКИ

• Хто від картання стає тугошиїм, | того розіб'ють умить, і то невигойно.
• Як праведних багато - народ радіє, | а як лихі панують - народ стогне.
• Хто любить мудрість, той веселить батька свого, | а хто вчащає до блудниць, своє майно марнує.
• Цар правотою скріплює країну, | а ласий на податки її руйнує.
• Хто лестить ближньому своєму, | той сіть стелить йому під ноги.
• В переступі лихого чоловіка -пастка; | а праведний співає й радується.
• Праведний знає справу бідних, | а розбещений не має зрозуміння.
• Глузливі піднімають догори дном ціле місто, | а мудрі гнів утихомирюють.
• Коли мудрий посперечається з дурнем, | то сердиться він, чи сміється - немає спокою.
• Невинного не люблять душогубці, | а праведні про його душу дбають.
• Дурний усю свою досаду виливає, | а мудрий здержує її в собі.
• Як князь вислухає слова брехливі, | усі його слуги ледачі.
• Бідний і здирці зустрічаються; | та Господь освічує очі цього, і тих.
• Як цар судить по правді бідних, | престол його назавжди утвердиться.
• Різка й докір надають мудрости, | дитина ж, лишена напризволяще, соромить матір.
• Як множаться безбожні, множаться злочини, | та праведні побачать їх погибель.
• Наставляй сина твого, й дасть тобі спокій, | він дасть потіху твоєму серцю.
• Коли нема видіння, народ розпускається; | щасливий, хто додержує закону.
• Словами раба не поправити: | навіть коли розуміє, не послухає.
• Чи бачив ти чоловіка, прудкого до розмови? | На дурня більш надії, ніж на нього.
• Як слугу змалку в розкошах тримати, | він наостанку стане невдячний.
• Гнівливий чоловік здіймає сварку, | і гарячий - множить провини.
• Гординя чоловіка його принизить, | а покірний духом досягне чести.
• Хто з злодієм паює, ненавидить власну душу: | він чує закляття, усе ж таки не повідомляє.
• Хто людей боїться, той у сильце попаде; | а хто на Господа вповає, той безпечен.
• Багато тих, що шукають ласки князя; | та право кожного від Господа походить.
• Гидота праведним - муж нечестивий; | хто ж ходить правою дорогою - гидота злому.